Йдеться про найбільше в Україні (і одне із найбільших у світі) підприємство з видобування титанових руд. До складу компанії входять Вільногірський гірничо-металургійний комбінат у Дніпропетровській області та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат на Житомирщині.
Єдиним учасником аукціону з приватизації ОГХК стало ТОВ “Цемін Україна”, яке запропонувало за цей актив 3,94 мільярда гривень — лише на 40 мільйонів гривень більше від стартової ціни. У випадку, якщо на об’єкт великої приватизації претендує лише один покупець, остаточне рішення про продаж має погодити уряд. Зрештою це сталося.
Згідно з умовами продажу, покупець зобов’язаний зберегти основні види діяльності підприємства, інвестувати у технічне переобладнання та модернізацію не менше як 400 мільйонів гривень, а також сплатити борги із заробітної плати та перед бюджетом і погасити прострочену кредиторську заборгованість. Але чи доцільний продаж у час війни такого важливого підприємства?
— Росія захопила лідируючі позиції у світі з виробництва урану, — каже Михайло Гончар, президент “Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”. — Але вони базуються на українській сировині — титановій руді. Україна постачала титанову руду в Росію ще з радянських часів. Після того, як РФ почала агресію проти України, пряме співробітництво було перервано. Але Росія взяла під контроль кримський “Титан”. Постачання титанової руди з родовищ на Житомирщині продовжувало ся за обхідною схемою, за допомогою групи Дмитра Фірташа. Її, попри санкції, отримував російський холдинг ВСМПО-АВІСМА. Він виробляє понад 90% російського титану, експортує його в 50 країн світу. ВСМПО-АВІСМА — частина холдингу російського ВПК “Ростех”.
Титан, згідно з класифікаціями ЄС та США, — критично важлива мінеральна сировина. І замість того, щоб розвивати й тримати під контролем галузь, влада вирішила продати ОГХК. Намір ніби благий: держбюджету потрібні кошти, а держава — неефективний власник. Але інвестор, що прийшов, не пов’язаний напряму з серйозними компаніями, які використовують титан у виробництві.
— Що відомо про нового власника компанії?
● М. Гончар:
— ТОВ “Цемін Україна” через зареєстровані у Нідерландах компанії Cemin B.V. та Telco Investments B.V. опосередковано належить NEQSOL Holding. Нею володіє азербайджанський бізнесмен Насіб Гасанов. Він вважається “смотрящім” активів Азербайджану поза його кордонами. А найбільшим активом Гасанова в Україні є мобільний оператор “Vodafone Україна”.
— То чи є загроза, що наша титанова руда може опинитися у Росії?
— Однозначно сказати, що ця компанія працює прокладкою для російських компаній, не можна, — зауважує Ілля Несходовський, керівник аналітичного напряму мережі захисту національних інтересів “АНТС”. — Питання у тому, якою буде їх бізнес-модель роботи. Але не виключено, що кінцевим споживачем нашої руди буде саме Росія.
● М. Гончар:
— Титан — метал, без якого неможливе виробництво як сучасної авіаційної, ракетно-космічної техніки, так і високоточної зброї. Він має унікальні фізичні властивості. Найбільшого ж поширення титан набув в авіації завдяки своїй легкості, жаростійкості, міцності.
Чому маловідома широкому загалу компанія, основний актив якої — сфера телекомунікації, вирішила раптом зайнятися титановою рудою? Це вписується у систему роботи російських спецслужб по створенню гібридних схем, щоб обійти існуючі та можливі нові санкції й убезпечити себе від перебоїв з постачанням сировини. У цьому випадку — титанової руди. Думаю, що російська влада просила Ілхама Алієва зіграти певну роль у такому “схематозі” під формулою “чисто бізнес, нічого іншого”. Азербайджан не займається розвитком титанової галузі. Тому так чи інакше мова йтиме про те, що через якогось певного посередника, а такі схеми були й досі, українська титанова руда надходитиме в Росію.
