Україна — це не лише заворожлива краса дніпровських схилів чи магічна велич Карпат. Це ще й 8 тисяч квадратних кілометрів землі, нашпигованої мінами. І це — територія на Донбасі в зоні, наближеній до лінії бойових дій.
У зоні ООС регулярно працюють спеціалісти 2-го спеціального центру швидкого реагування ДСНС України, розташованого в Дрогобичі на Львівщині. “Роботи вистачає, треба швидко усувати всі загрози, — каже Юрій Хомишак, начальник групи піротехнічних робіт. — Очищаємо територію Донеччини від “прильотів”, які не розірвалися після обстрілів бойовиків”.
Загалом рятувальники обстежили сотні гектарів донбаської землі, а рахунок знешкоджених боєприпасів йде на тисячі. “За 291 робочий день відпрацювали 117,5 гектара території, — Юрій Хомишак зачитує звіт. — 6277 боєприпасів вилучено, транспортовано, знищено”.
Що криється за цими сухими цифрами статистики?
“Скажімо, визначили нам для очищення поле площею 35 гектарів. Його в 2014-му засіяли соняшником. Відтоді врожай ніхто там не збирав — лінія зіткнення занадто близько, — згадує начальник групи. — От серед тих сухих соняхів під два метри заввишки, зарослих травою, ми й шукали боєприпаси, розтяжки.
На колінах обповзали ділянку, а вночі — обстріл. Знову щось прилетіло... І так два місяці, день у день, метр за метром проходили землю руками, щупами, від самого ранку і до вечора. У кожного була ділянка завширшки півтора метра. Очі страшенно втомлювались. Але таки очистили це поле!”
Життя на прифронтових територіях без роботи саперів уявити неможливо. Адже бойові дії не припиняються, а це означає, що тривають обстріли, працюють ворожі диверсійно-розвідувальні групи, які мінують об’єкти життєзабезпечення...
Руслан Сенюх: “Знешкоджувати доводиться найрізноманітніші боєприпаси — від ВОГів до артилерійських снарядів”.
“Наприклад, одним з наших завдань було обстеження цвинтарів перед поминальними днями, — каже командир піротехніків. — На кладовищі і “прильоти”, і заміновані місця довелося виявляти”.
“Кладовища обстежувати досить важко, — додає Руслан Сенюх, заступник начальника групи. — Вони заросли хащами, ніхто не знає, де і як заміновано. Тож доводилося лізти в ті хащі, адже люди йдуть на могили рідних...
Або перебило лінію електропередачі. Щоб монтери могли її полагодити, ми спершу маємо обстежити ділянку їхньої роботи. Вони тримаються за нами метрів за тридцять”...
Працювати саперам доводиться в умовах, коли немає жодних карт чи схем мінування. У зоні ООС вони перебувають без зброї, використовують лише засоби захисту — бронежилети та шоломи. Дуже часто їхня безпека також цілком залежить від домовленостей про припинення вогню. “Це важлива умова, щоб ми могли працювати в “сірій зоні”, — пояснює Юрій Хомишак. — Якось довелося перевіряти водокачку. Її постійно обстрілюють, мінують з того боку. Група, яка виконувала завдання перед нами, навіть потрапила під вогонь під час розмінування. Попри всі домовленості, хлопці півдня лежали на землі, не могли підвестися. А ще — бойовики приховано замінували об’єкт. От на вигляд — звичайна купа сміття. А там у брудній пляшці заряд з датчиком руху. Ти зайшов і вже в пастці...”
Про інший “сюрприз” від російських найманців розповідає Руслан Сенюх. “Звичайна мінометна міна, заклали її в пеньок. Без підривача, — каже. — Гніздо підривача заліпили пластитом, а туди вставили звичайний електродетонатор, під’єднали плату, яку встановлюють на спрацювання від звуку. Живлення — від батарейки. От і весь принцип дії. Тобто досить плеснути в долоні поряд — і пролунає вибух”.
“Якось ми мали клопіт з мінометними мінами від 2С9 “Нона”. Вона залітає в грунт на глибину до двох метрів. Нам “Нону” півдня довелося викопувати, і то зимою, тож добряче впріли, поки її дістали, — сміється Юрій Хомишак. — А ще якось попалась мінометна міна без підривника, на ній — напис червоним: “Допомагаю чим можу”. Тобто і з того боку є хтось нормальний, наш!
А гранати найчастіше ставлять на розтяжки. Здебільшого про них повідомляють місцеві. Наприклад, якось покликали нас на дачні ділянки, де знайшли гранати “із секретом”. Ти перетинаєш дріт, знімаючи розтяжку, і тут “несподіванка” — граната вибухає”.
Війна на Сході добряче поповнила музей піротехніків та матеріально-навчальну базу. “Ось залишки протитанкової ракети, ось “Граду”, — показують офіцери колекцію, яку привезли з Донбасу. — А ось “пелюстки” ПФМ-1 — протипіхотної фугасної міни. Їх також активно використовували росіяни проти наших військ. Дуже небезпечна штука. Крім цих, так би мовити, новіших вибухових засобів, ми там вилучали й екземпляри часів Другої світової війни”.
До речі, за оцінкою піротехніків, навіть якщо бойові дії на Донбасі завтра раптом припиняться, для очищення цих територій від вибухонебезпечних знахідок знадобляться десятки років.
Радимо прочитати також про чоловіка, який стежив за українськими військовими та передавав дані в "ДНР". Огляд судової справи.
