Ще 17 років тому Галина Бучин-Дякун була заробітчанкою, яких тисячі, а сьогодні португальські ЗМІ не дають їй проходу, домовляючись з нею про інтерв’ю. “Експресу” теж пощастило почути історію жінки, яка колись і гадки не мала, що стане перукаркою і житиме на краю Європи.
— Якщо чесно, то я перемогла завдяки своїй мамі, теж перукарці, — розповідає Галина в інтерв'ю газеті "Експрес". — Вона мені казала, аби я йшла вчитися на перукарку, а я вступила в технічне училище на спеціальність “телерадіоапаратура і техніка”. Початок 90-х, роботи не було. Тож мені таки довелося стати перукаркою. Трохи вчилася у мами, а потім закінчила спеціальні курси. Колеги завжди казали, що в мене — талант.
— Чому ви переїхали до Португалії?
— У 2001 році всі їхали, і ми з чоловіком також вирішили трохи заробити.
— Ви там одразу стали працювати в перукарні?
— Та ні. На початку було важко, адже ми не знали мови. Перші три місяці жили в автомобільних фургончиках разом з іншими заробітчанами, збирали ягоди та виноград. Потім влаштувалася домогосподаркою, а невдовзі завагітніла. У 2002 році народила сина. Повернулася додому, до мами. Чоловік залишився в Португалії, а через вісім місяців забрав мене із сином назад. Тоді вирішила, що шукатиму роботу за професією. Два роки працювала перукаркою у знайомої, а потім її салон закрився. Я не здалася, ходила у кожну перукарню і залишала свої контакти. Одного дня мені перетелефонували. Відтоді в цій перукарні працюю вже 14 років.
— Розкажіть, як ви потрапили на конкурс.
— Вхід був вільний, платиш 50 євро і можеш брати участь. Але змагання ці дуже престижні. Конкурс проходив у три етапи, у півфіналі опинились лише 20 перукарів, серед них — я, єдина українка, всі інші — в основному бразильці й португальці. Презентувала класичну зачіску.
— Який приз ви отримали як переможниця?
— Мені подарували старовинне шкіряне перукарське крісло, яке коштує 3,5 тисячі євро, ретро-машинку, якій сто років, але нею можна стригти. А ще дві пари ножиць, по 300 євро кожна. А голова міста Візеу запросив у мерію і вручив грамоту. Ніколи не скаржилася на кількість клієнтів, але тепер їх стало ще більше.
— Як тепер виглядає ваш робочий день і скільки коштує у вас підстригтися?
— Працюю, як і раніше, шість днів на тиждень, крім неділі. За день стрижу до 30 — 40 чоловіків. Клієнтів дуже багато, і всі місцеві українці ходять до мене. (Сміється). Та й ціну на стрижку не маю права змінювати, адже не є власницею цієї перукарні, тому в мене й надалі можна підстригтися за 7 євро.
Радимо до вашої уваги історію успіху українки, яка працює в італійському ресторані високої кухні.
