Психолог Шохам Чошень-Гіллель з Єврейського університету в Єрусалимі проводив експеримент із юристами та студентами. 115 з них мали повідомити клієнтам, що працювали над їхньою справою 60 або 90 годин. Перевірити правдивість цієї інформації клієнт не міг. 18% учасників готові були вказати менший з двох неправдивих показників час — аби тільки їх не вважали брехунами. Психолог зробив висновок: для певної категорії людей втрата репутації — це найгірше! І вони часто кажуть неправду лише для того, щоби їх не запідозрили... у брехні. Цікаво, а хто каже неправду частіше: чоловіки чи жінки? І які ще внутрішні механізми змушують нас кривити душею?
— Представники різних статей кажуть неправду приблизно однаково, — каже психолог Євген Заїка. — Проте є нюанси: сильна стать найчастіше перебільшує свої сексуальні досягнення чи “примальовує” собі героїчні вчинки. Для жінок більш характерна побутова брехня: наприклад, купити щось позапланове й приховати це... Чому це відбувається? Для кожної людини, незалежно від статі, правду говорити завжди важче, адже вона вимагає більшого емоційного напруження.
— Представники якої професії кажуть неправду частіше?
— Професійні брехуни — це полiтики. Часом їх до цього змушує необхідність вдаватся до дипломатичних компромiсiв. Утім здебільшого мета одна — викликати довіру якомога бiльшої кількості прибiчникiв.
— Який зі способів вивести на чисту воду брехуна найефективніший?
— Чимало жестiв виказують нещирiсть: потирання ока, прикривання губ, мимовiльне почухування (і це, до речі, нормальна фізіологічна реакція — брехня може викликати свербiж). А як приховати “зрадницький” рум’янець на обличчі? Утім зашарітися можна й просто від хвилювання. За мімікою та жестами ви нiколи не розкусите чиюсь брехню.
Зрештою, чимало людей брешуть невимушено, талановито й переконливо, можуть обдурити навіть детектор брехні!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як 16-річний юнак виграв суд проти тата, який не відпускав його вчитись закордоном
