У Вашингтоні та деяких західних столицях – і в кулуарах Києва – настрої змінюються: від рішучості, що війна може закінчитися лише за умови вигнання російської армії з України, до небажання визнати, що врегулювання шляхом переговорів, яке залишить більшу частину країни недоторканою, може бути найкращою надією. Проте Києву не надають підтримки, якої він потребує навіть для досягнення цієї скороченої мети.
Угода передбачає контроль РФ над 5-ою частиною України
Редакційна колегія Financial Times у своїй статті зазначає, що перспективи України затьмарені насамперед небезпекою того, що Дональд Трамп переможе на виборах у США наступного місяця і домагатиметься швидкого завершення війни, як він обіцяв. Деякі американські та європейські офіційні особи сподіваються, що Трампа вдасться принаймні відмовити від примусу Києва до несприятливої угоди з Москвою, яка створить серйозні ризики для майбутньої європейської та американської безпеки.
Проте, борючись із ескалацією війни на Близькому Сході, навіть деякі західні столиці, які раніше наполягали на необхідності військової поразки російського президента Володимира Путіна, переглядають свої цілі. Деякі київські чиновники також у приватних розмовах занепокоєні, що їм не вистачає особового складу, вогневої потужності та підтримки Заходу, щоб повернути всю
територію, захоплену Росією.
"За зачиненими дверима ведуться розмови про угоду, згідно з якою Москва зберігає фактичний контроль над приблизно п'ятою частиною України, яку вона окупувала, хоча суверенітет Росії не визнається, тоді як решті країни дозволено вступити до НАТО або надано еквівалентні гарантії безпеки. Під цією парасолькою вона може перебудуватися та інтегруватися з ЄС, подібно до того, як Західна Німеччина в холодній війні", – пише видання.
Однак цей сценарій грунтується на амбітних припущеннях. Одна з них полягає в тому, що США та їхні союзники мають бути готові запропонувати членство в НАТО або необхідні гарантії, коли вони досі неохоче надавали Україні обов'язковий шлях до Альянсу. Це вимагатиме величезного і дорогого розгортання сил США та їхніх партнерів – і залишить їх в напрузі холодної війни.
Путін може не хотіти миру в обмін на землі
Друге припущення полягає в тому, що Путіна можна змусити піти на переговори і прийняти такий сценарій. Але недопущення вступу України до НАТО було однією з його нібито цілей війни. Сумнівно також, що у Путіна є стимул погоджуватися на переговори "земля в обмін на мир", в той час як він вважає, що його війська все ще можуть розширити свої здобутки.
Президент України Володимир Зеленський, перебуваючи у США, пішов з порожніми руками у відповідь на два ключові запити: прогрес на шляху до НАТО та дозвіл США на використання Україною західних ракет для ударів великої дальності по російській території.
Кремль можна підштовхнути до переговорів про угоду, яка може бути задовільною для Києва і Заходу, якщо він відчує, що витрати на бойові дії занадто високі. І будь-яке рішення війни, яке дозволить всій або частині України вижити та процвітати, потребуватиме гарантій своєї безпеки.
За три місяці перебування на посаді, що залишилися, президент США Джо Байден та його європейські союзники мають максимально підтримати Україну. Мета має полягати в тому, щоб поставити Київ у найсильнішу позицію перед президентством Трампа або забезпечити фундамент, на якому Камала Гарріс зможе побудувати підтримку, якщо переможе.
"Ми поки що не можемо знати, чим закінчиться війна. Але в силах і інтересах Заходу допомогти Україні повернути собі перевагу над ворогом", – підсумовує редколегія FT.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
