Верховна Рада ухвалила закон, який передбачає довічний моніторинг для політично значущих осіб (англійською — politically exposed persons, або РЕР). Це документ, який відкриває нам шлях до переговорів про вступ до ЄС. Брюссель вимагав встановити ці правила разом з шістьма іншими вимогами, які ми вже виконали.
Хто такі політично значущі особи і що їх тепер чекає? Про це — у розмові з першим заступником голови комітету ВР з питань антикорупційної політики Ярославом Юрчишиним та головою підкомітету комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Ольгою Василевською-Смаглюк.
— Кого стосуватиметься фінансовий моніторинг?
● О. Василевська-Смаглюк:
— До політично значущих осіб належать президент, керівники його офісу, прем’єр, члени Кабміну, народні депутати, голова та члени правління НБУ, голови Конституційного, Верховного і вищих спеціалізованих судів, керівники партій, а також держпідприємств, у яких частка держави перевищує 55%, та інші високопосадовці.
Зауважу, що закон про політично значущих осіб, на реалізацію якого ЄС виділив нам близько 600 мільйонів доларів, був ухвалений ще 2019 року. Але через два роки з ініціативи одного з депутатів від колишньої ОПЗЖ до нього внесли правку, якою статус політично значущих осіб обмежено трьома роками. Тим самим ми порушили наші міжнародні зобов’язання, і це, власне, не дозволяло відкрити переговори про вступ до Євросоюзу. Щоб розблокувати цю можливість, ми проголосували за повернення довічного статусу для публічних осіб.
● Я. Юрчишин:
— Закон стосується не лише топпосадовців, а й їхніх найближчих родичів: батьків, чоловіка, дружини, дітей (зокрема усиновлених), зятя, невістки. Підпадають під цей статус також ті, хто спільно з публічною особою володіє підприємством, має будь-які інші тісні ділові зв’язки із РЕР. Якщо говорити безпосередньо про публічно значущих осіб, то їх у нас близько 500. Якщо разом із тими, хто підпадає під цей статус, — то 20 тисяч.
— Що тепер чекає топпосадовців?
● О. Василевська-Смаглюк:
— Закон закриває шпарини, які дають високопосадовцеві — чинному або колишньому — можливість використати кошти, здобуті злочинним шляхом. Уявімо, є високопосадовець, скажімо, якийсь міністр. Він тихо бере хабарі. Пан міністр пішов з посади, вичекав три роки, пригледів собі триповерховий палац і прийшов до нотаріуса, щоб зареєструвати право власності на об’єкт. Оцінна вартість об’єкта — 1,5 мільйона доларів. А за деклараціями у міністра на рахунках лише 500 тисяч доларів. Тепер, скільки б часу не минуло після полишення клієнтом посади, нотаріус зобов’язаний провести перевірку. І хабарник не зможе скористатися нечесно нажитими грішми.
— Хто ще повинен проводити такий моніторинг, крім нотаріусів? I яка відповідальність передбачена за ігнорування такої вимоги?
● О. Василевська-Смаглюк:
— Фінансовий моніторинг проводитимуть не лише нотаріуси, а й аудитори, банки, інші фінустанови. У законі вони називаються суб’єктами первинного фінансового моніторингу (СПФМ), Щоправда, встановлювати джерело статків публічних осіб — обов’язок СПФМ, а членів сімей та бізнес-партнерів — право, але не обов’язок.
● Я. Юрчишин:
— Якщо СПФМ відмовляє політично значущим особам у фінансових операціях, то впродовж п’яти днів повинен надати письмове пояснення причини відмови. За порушення вимог у роботі з публічними особами для суб’єктів перевірки передбачено штраф до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1 мільйон 700 тисяч гривень.
