1 липня Петро Порошенко був на допиті в ДБР, але свідчення так і не дав. Він відмовився відповідати на запитання слідчих й брати повістки на інші дати. Того ж дня у Печерському суді Києва продовжилося засідання з обрання йому запобіжного заходу.
Нагадаємо, серед іншого Порошенка підозрюють у тому, що, будучи президентом, він переконав голову Служби зовнішньої розвідки Єгора Божка призначити першим заступником Сергія Семочка — попри те, що той заступника вже мав, а у штаті іншої такої посади не було. Тобто вчинити незаконно. Наслідком призначення стало те, що Семочко здобув доступ до документів із державною таємницею та обійняв посаду з понад 1,5 мільйона гривень заробітної плати.
Тезу про те, що ця справа є політичним переслідуванням, озвучив сам Порошенко. Із нею погоджуються його соратники і навіть опоненти. Однак фактично уможливив цю ситуацію він сам — недореформувавши судову систему.
Обговорюємо це із Романом Смалюком, експертом зі судових питань Центру політико-правових реформ, Михайлом Жернаковим, головою правління ГО “Фундація DEJURE”, членом Громадської ради доброчесності, та Іриною Шибою, виконавчою директоркою Фундації DEJURE.
— До найбільш одіозних у країні судів реформа за часів Порошенка так і не дійшла, — каже Ірина Шиба. — Наприклад, до Окружного адміністративного суду Києва, відомого неоднозначними рішеннями. В адміністрації Порошенка добре це знали, навіть висловлювали думку, що такі суди варто ліквідувати — як “лідерів соцзмагання” з корупції. Але...
Також Порошенко не відкликав суддів Конституційного Суду, яких призначав ще Янукович і які допомогли тому узурпувати владу. Тепер КС підтримує рішення Зеленського, визнає неконституційною статтю про незаконне збагачення.
Також Порошенко не відкликав суддів Конституційного Суду, яких призначав ще Янукович і які допомогли тому узурпувати владу.
М. Жернаков:
— Верховний Суд створювали наново, але новим він не став. Туди входять судді, чиї статки не відповідають доходам; ті, які брехали в деклараціях; ті, що судили Майдан та порушували права людей.
Реформування апеляційних судів також провалилося. У грудні 2017 року президент ліквідував 27 таких судів, замість яких створено 26 “нових”. Насправді два суди об’єднали, а решту просто перейменували. Туди не призначили жодного нового судді, старі очільники обійняли ті самі посади.
— Чому так сталося?
Р. Смалюк:
— Влада помилилася, доручивши проведення судової реформи самим суддям. Одним із найбільших провалів є кваліфікаційне оцінювання. Під час такого оцінювання судді складають тести на знання законодавства, виконують практичне завдання, проходять співбесіду, де, зокрема, досліджують їхню доброчесність, питання законності походження належного їм майна. А що оцінювали їх колеги, то через це “сито” успішно вдалося пройти і більшості так званих суддів Майдану, і іншим.
М. Жернаков:
— За задумом президента, завдяки кваліфікаційному оцінюванню суддів мало відбутися очищення судової системи. Але лише 6% із 2038 суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання 2018 року, рекомендували звільнити. Реально ж не звільнили майже нікого.
І. Шиба:
— Добір на посади суддів триває вже майже три роки, але нових призначень досі немає. На тих, хто працює, “лягають” справи відсутніх колег. Є чимало судів, де не залишилося жодного служителя Феміди.
Відсутністю суддів часто намагаються виправдати низьку ефективність кваліфікаційного оцінювання. Мовляв, “не буде кому розглядати справи”. Та це маніпуляція. За умови оперативного добору в систему прийшли б активні молоді юристи.
— Чому саме Порошенка вважають відповідальним за недореформування судової системи?
М. Жернаков:
— Автором усіх законів щодо судової реформи, включно зі змінами до Конституції, був п’ятий президент, у парламенті його фракція їх підтримувала. Саме його прерогативою було внесення деяких законопроектів — наприклад, про ліквідацію і реорганізацію судів.
І. Шиба:
— Велика проблема українського правосуддя полягає в тому, що судді підзвітні політикам, а не суспільству. ВККС призначає лояльних до влади суддів, ВРП зберігає їх на посадах і одночасно виводить із системи тих, хто демонструє свою незалежність.
Велика проблема українського правосуддя полягає в тому, що судді підзвітні політикам, а не суспільству.
— А що відомо про суддю, який тепер обирає запобіжний захід Порошенкові?
М. Жернаков:
— Суддя Печерського райсуду Києва Сергій Вовк засудив у 2012 році Юрія Луценка, коли той ще був міністром внутрішніх справ, до 4 років в’язниці — за нібито перевищення службових повноважень і розтрату держкоштів. Згодом ЄСПЛ визнав арешт Луценка незаконним, після Революції Гідності його реабілітували.
У 2014 році Вовк своїм рішенням позбавив власницю елітної квартири та автомобіля. Прокуратура назвала рішення “завідомо неправосудним” і порушила кримінальну справу вже щодо самого судді.
За президентства Порошенка через підозру Вовка кілька разів усували з посади, та він повертався до роботи. А в січні цього року його виправдав Вишгородський районний суд Київської області — “за недоведеністю вчинення злочину”.
У 2019 році суддя Вовк постановив виплатити з бюджету ексзаступникові глави Адміністрації президента часів Януковича Андрієві Портнову 7 мільйонів гривень відшкодування у справі про захист честі і гідності. Із Реєстру єдиних досудових рішень відомо, що саме Вовк зняв арешт із понад 400 об’єктів нерухомості фірми, яку пов’язують з олігархом Ігорем Коломойським.
Крім того, Вовк обирав запобіжний захід підозрюваним у вбивстві журналіста Павла Шеремета. За його рішенням, Юлію Кузьменко та Андрія Антоненка взяли під варту, а Яну Дугарь відправили під домашній арешт.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чи вдасться владі в Україні наступити на горло демократії
