54-річний Валерій Гнатенко відомий тим, що називав учасників Революції Гідності “неробами, які скачуть, поки ми працюємо”. Так ось цей нардеп від ОПЗЖ захистив дисертацію на тему “Державне управління економічною безпекою в системі цифровізації національної безпеки”. Принаймні це випливає із повідомлення на сайті ВНЗ “Міжрегіональна академія управління персоналом” про такий захист 30 вересня о 10.00.
“Дисертація характеризується новизною одержаних результатів і висновків”, — так відгукується про роботу офіційний опонент Валерія Гнатенка Віктор Бесчастний, колишній ректор Донецького юридичного інституту МВС України, а нині керівник Секретаріату Конституційного Суду України. Ще одна офіційна опонентка — Оксана Пархоменко-Куцевіл, яка донедавна буда завідувачкою кафедри публічного адміністрування МАУП, назвала дисертаційну роботу “самостійним завершеним науковим дослідженням”. Подібне формулювання є теж у відгуку третього опонента — Тихона Ярового, професора кафедри міжнародних відносин та політичної комунікації Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”.
Цікаво, що за дивним збігом обставин науковий консультант дисертаційної роботи — професор Олег Панченко — є також помічником-консультантом нардепа Гнатенка на громадських засадах. Сам Панченко торік захистив дисертацію на схожу тему: “Державне управління інформаційною безпекою в епоху турбулентності”. І, порівнюючи наукові роботи, активісти виявили у них речення, які майже повністю збігаються.
Захищати дисертацію Гнатенко мав ще навесні, утім з незрозумілих причин захист було перенесено. “Можемо припускати, що Валерій Гнатенко вирішив перенести захист своєї дисертації для уникнення скандалу, адже напередодні — 26 квітня — Ілля Кива захищав свою наукову роботу (захист Валерія Гнатенка був спершу призначений на 12 травня. — Авт.), — розповідає Олексій Гарань, професор політології НаУКМА, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи”. — Загалом украй рідко захист наукових робіт переносять.
Після того як анонсується такий захід, розсилають автореферат. У цьому авторефераті зазначають дату, час та місце проведення захисту. Оскільки йдеться про публічний захід, то, анонсувавши, його належить проводити у відповідний час”.
— А якщо у роботі виявлено плагіат — це може бути підставою для перенесення захисту?
— Ні. Тоді дисертація остаточно знімається з розгляду, — розповідає Тетяна Пархоменко, докторка філософських наук, професорка, яка співпрацює з ГО “Центр академічної етики та досконалості в освіті “Eтос”. — Через якийсь час її знову можуть подавати до захисту, якщо вона кардинально перероблена. Іноді змінюється навіть тема дослідження.
Захист же може переноситися з інших причин — через процедурні порушення, неповну документальну базу. Зрештою, до моменту захисту автор наукової роботи з власного бажання може просити зняти дисертацію з розгляду. Згодом захист таки може відбутися.
— Нардеп Гнатенко спершу мав захищатися в Iнституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України, та зрештою захист відбувався у ВНЗ “МАУП”. Такі зміни дозволені процедурою?
— Місце захисту дисертаційної роботи може змінюватися. До прикладу, Ілля Кива теж захищався не в тому вищому навчальному закладі, де закінчував аспірантуру, а в іншому. Немає нормативного врегулювання щодо зміни спецради на момент захисту.
— Нагадайте, як мали б виявляти плагіат у наукових роботах?
— Виявляти плагіат у наукових роботах зобов’язана спецрада. Щоправда, не передбачено, що у разі, коли така перевірка не проводитиметься, будуть якісь наслідки. Зазвичай спецрада звертається до юридичних осіб, відповідних організацій, які займаються виявленням академічного плагіату в наукових роботах. Вищі навчальні заклади можуть укладати відповідні договори із згаданими організаціями. Утім і тут є проблема. Дуже часто такі перевірки, як свідчать експертизи, не є репрезентативними. Адже сам механізм таких перевірок полягає у тому, що шукають ідентичні чи схожі тексти. Буває так, що джерелом плагіату стають або роботи автора дисертації (до прикладу, попередні публікації), або студентські реферати. Студенти ж зазвичай плагіатять із виданих книжок, статей тощо. Тому часто саме автор наукової роботи є й автором згаданих статей. Тому машинна перевірка на плагіат обов’язково потребує експертних висновків.
Буває так, що джерелом плагіату стають або роботи автора дисертації, або студентські реферати.
— Що мотивує нардепів здобувати вчені ступені?
О. Гарань:
— Частина народних депутатів, які здобули наукові ступені, згодом прилаштуються в якісь наукові, дослідницькі установи. Отримуватимуть доплати за свої наукові ступені. (Наприклад, згідно з розпорядженням голови Верховної Ради №06-к від 12 січня 2021 року “Про оплату праці народних депутатів України у 2021 році”, нардепам встановлено доплату за науковий ступінь кандидата наук (доктора філософії) — 15% посадового окладу, доктора наук — 25%. Оскільки посадовий оклад одного обранця у 2021 році — від 21 890 до 26 268 гривень, то надбавка за вчений ступінь може становити від 3283,5 до 6567 гривень. — Авт.). Та гадаю, що для народних обранців не матеріальні надбавки основне. Наукові ступені для народних депутатів — це як медаль. Здобувши такі, обранці можуть похвалитися, що стали вченими.
Крім того, кандидатури народних депутатів, які мають наукові ступені, можуть згодом подавати на здобуття різних державних премій або на різні звання — “заслужених”, “народних”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як у поліції відреагували на стрілянину нардепа Киви у парку
