Президент погодив понад 30 рішень щодо призначення нових українських послів. Серед яких Наріман Джелял — у Туреччину, Альона Гетьманчук — представницею України в НАТО, Андрій Мельник — представником України в ООН.
Водночас очільник держави звільнив послів у шести країнах. Зокрема, Павла Рябікіна з посади посла в КНР, Андрія Мельника — в Бразилії, Андрія Тарана — в Словенії, Сергія Корсунського — в Японії, Петра Бешту — в Литві. Також звільнено Сергія Кислицю з посади постійного представника України при ООН, а Євгенію Філіпенко — з посади постійного представника України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві.
— На сьогодні приблизно 20 українських дипустанов не мають послів, — каже Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики. — Тому добре, що в Офісі президента вирішили заповнити ці вакансії. Однак чи це кадрове заповнення буде ефективним? Україна знову залишається без послів у Бразилії та Китаї. Невідомо, як швидко буде знайдено заміну Андрієві Мельнику та Павлові Рябікіну. До призначення Рябікіна послом у Піднебесній ми більше як два роки не мали там керівника дипмісії.
Останнім часом більшість призначень — політичні. Варто згадати посла в Словенії, ексміністра оборони Андрія Тарана. Або ж керівницю дипмісії у Швейцарії, ексгенпрокурорку Ірину Венедіктову. Люди не проявили себе на попередніх посадах, але були винагороджені посадами послів. Це неправильний кадровий підхід.
— На жаль, наша дипломатична служба за останні роки сильно втратила в кадровому потенціалі, — вважає Вадим Трюхан, український дипломат, юрист-міжнародник. — Багато дипломатів не знайшли свого місця у дипслужбі після повернення із закордонних відряджень. А нові призначення послів були недостатньо обґрунтовані з точки зору їх фаху та професійного рівня. Ексміністр Дмитро Кулеба втратив вплив на кадрову політику МЗС. Усі ключові рішення приймалися головою ОП Андрієм Єрмаком та дипломатичними радниками президента. Тому назріла серйозна реконструкція кадрового складу дипломатії, яка почалася зі зміною голови МЗС.
— Як швидко нові посли можуть узятися до роботи?
● В. Шлінчак:
— Частина новопризначених послів досі не отримала агремани (дозвіл на прийняття) від країни потенційного перебування. Ще частина не пройшла процедуру спецперевірок, а вона обов’язкова. Прогнозую, що дехто ці перевірки й не пройде. Бо до деяких кандидатів є питання у спеціальних служб. Відповідно посольства можуть декілька місяців залишатися без очільників, попри анонсовані кадрові зміни. Окремо скажу про призначення послом в Угорщині Федора Шандора. Його кандидатуру було погоджено з іноземною стороною та анонсовано президентом понад рік тому — у серпні 2023 року. Але указ про призначення з’явився лише минулого тижня. Варто згадати й історію екссекретаря РНБО Олексія Данілова. Ще в березні цього року президент анонсував, що він стане послом у Молдові. Але досі ним так і не став.
— Які кадрові призначення ви б особливо відзначили?
● В. Трюхан:
— Вважаю призначення Андрія Мельника представником України в ООН ключовим. Мельник — дипломат нової хвилі, він сповідує так звану агресивну дипломатію і серйозно оживить роботу в Нью-Йорку. Це те, що нині потрібно Україні. Крім того, наша країна реалізовує завдання зі збільшення дипломатичної присутності в Африці. Туди переводять кількох професійних кадрових дипломатів. Зокрема, Василя Гамяніна, котрого призначено послом у Демократичній Республіці Конго, раніше він був послом в Індонезії. Володимир Яцюк поїде послом у Руанду. Він має досвід дипломатичної роботи в Норвегії, служби в МЗС. Тепер надзвичайно актуальним є призначення нових послів у Китаї та Бразилії. Ці країни для України важливі, адже входять у БРІКС. Туди мають їхати кадрові дипломати, які розуміють місцеву специфіку.
А місію України при НАТО очолить Альона Гетьманчук, засновниця та директорка Центру “Нова Європа”, позаштатна старша аналітикиня американського дослідницького центру Атлантична рада. Це дуже влучне призначення.
Загалом мають бути змінені підходи до самої процедури призначення послів. Такі рішення має приймати очільник МЗС, а не радники ОП. Дипслужба має фінансуватися не за залишковим принципом, а бути в пріоритеті. На посади послів має бути менше політичних призначенців, котрі нічого не розуміють у дипломатії.
● В. Шлінчак:
— Що стосується Андрія Мельника, котрий замінить Сергія Кислицю як представника України в ООН, то ефективність його роботи залежатиме від настанов, які даватимуться. Якщо Мельнику надано мандат вести агресивну політику, то його кандидатура прийнятна. Якщо ж в ООН треба діяти збалансовано, то Мельник — не та кандидатура.
А ось призначення Нарімана Джеляла, заступника голови Меджлісу, послом України в Туреччині — це більше політичний хід, демонстрація кримським татарам, що вони залишаються у сфері інтересів України.
