В уряді Дениса Шмигаля, який працює з березня 2020 року, відбулися ротації. З посади міністра юстиції пішов Денис Малюська, який очолював відомство ще з часів попереднього прем’єра Олексія Гончарука. Припинив роботу в Кабміні й Дмитро Кулеба, котрий керував Міністерством закордонних справ від початку створення уряду Шмигаля.
А от деякі міністри, які написали заяви на звільнення, перейшли на інші пости або ж суміщають тепер декілька посад. Наприклад, віцепрем’єрка й міністерка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина отримала ще й посаду міністерки юстиції. Уже ексміністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук перейшла на роботу до Офісу президента, де куруватиме напрям соціальної політики. А Олександр Камишін, який очолював Мінстратегпром, став радником президента зі стратегічних галузей.
Міністром у справах ветеранів призначено Наталію Калмикову, колишню заступницю міністра оборони. Міністром розвитку громад, територій та інфраструктури — Олексія Кулебу, донедавна заступника голови Офісу президента. Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості очолив Герман Сметанін, екскерівник “Укроборонпрому”.
Колишня заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук стала міністеркою захисту довкілля та природних ресурсів замість Руслана Стрільця. А Віталій Коваль, який до цього очолював Фонд держмайна, керуватиме Міністерством аграрної політики.
На посаду міністра молоді та спорту призначено Матвія Бідного, який досі виконував обов’язки керівника відомства. Міністром культури та стратегічних комунікацій став Микола Точицький — дипломат із команди Андрія Єрмака. МЗС очолив Андрій Сибіга, донедавна перший заступник голови Офісу президента.
Ротації у Кабміні обговорюємо разом з головою Центру аналізу й стратегій Ігорем Чаленком, керівником політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку Ігорем Рейтеровичем та директором Агентства моделювання ситуацій Віталієм Балою.
— До деяких міністрів у керівництва держави начебто не було питань. Чому їх звільнили?
● І. Чаленко:
— У нинішній владній вертикалі, яка в нас існує де-факто, але не прописана де-юре, Кабмін є технократичним виконавчим органом тих політик, які генерують в Офісі президента. Хоч і були позитивні відгуки щодо роботи, наприклад, Дениса Малюськи чи Дмитра Кулеби, можливо, що за певними критеріями вони перестали задовольняти безпосередньо главу держави. Загалом можна вважати, що перезавантаження уряду зменшить рукав координації між Офісом президента та самим Кабміном, адже більшість нових міністрів — люди, близькі до Андрія Єрмака.
● В. Бала:
— Логіка всіх звільнень і призначень проста. По-перше, деякі міністри на посаді були дуже давно, й вони, як вважає президент, втомилися та потребували заміни. По-друге, треба було призначити очільників міністерств, якими досі керували виконувачі обов’язків. По-третє, реорганізація вимагала звільнення деяких урядовців зі старої посади та призначення на нову. По-четверте, реалізовано наміри голови Офісу президента Андрія Єрмака посилити свої позиції в уряді.
● І. Рейтерович:
— Переформатування уряду зумовлене спробою президента надати нового імпульсу виконавчій гілці влади, привести туди людей, які будуть мотивованішими і, можливо, продемонструють вищу ефективність, порівняно з попередниками. Плюс це спосіб відвертання уваги суспільства від інших проблем у країні. Зауважу, що Денис Малюська вже давно публічно заявляв, що хоче піти з посади міністра юстиції, оскільки його не влаштовувала зарплата, яку він там отримував. І заміна його очікувана — тепер Ольга Стефанішина працюватиме над узгодженням українського законодавства із законодавством ЄС.
Що ж до звільнення Дмитра Кулеби, то воно стало несподіваним, бо претензій до нього не було. Мабуть, взнаки дались якісь внутрішні суперечності — і не так між Кулебою і президентом, як між Кулебою та Єрмаком. Голова ОПУ вирішив поставити на посаду міністра закордонних справ людину, яка буде максимально лояльною, виконуватиме всі вказівки з офісу й не вестиме додаткових розмов з нашими партнерами за зачиненими дверима.
— Як вважаєте, чому звільнені міністри, за винятком Дениса Малюськи та Олександра Камишіна, не відзвітували про свою роботу у Верховній Раді?
● І. Чаленко:
— Звільнення міністрів відбулося не після першого півріччя, не після цілого календарного року, а в експрес-режимі. Тож, можливо, їм забракло часу для підготовки звітів. Зрештою, навіть ті виступи, які ми побачили, були мало схожі на звіти.
● В. Бала:
— І Кабмін, і Верховна Рада втратили свою суб’єктність за чинної влади. Усе вирішують в Офісі президента. Захотіли — призначили, захотіли — звільнили, незважаючи на вимоги регламенту.
— Чи варто очікувати проривів від оновленої урядової команди?
● І. Чаленко:
— Таке м’яке перезавантаження не дасть кардинальних змін ні в питанні суб’єктності Кабміну, ні у практиках роботи урядової команди.
Кожен з міністрів, незалежно від напряму і від того, коли його призначили, має продемонструвати нестандартні, швидкі та водночас системні рішення для покращення ситуації у державі. Це в умовах війни архискладне завдання. Бо попереду бюджетний процес, опалювальний сезон, який буде найважчим за всю історію України, та економічні виклики, зумовлені недостатньою зовнішньою допомогою. Правду кажучи, я не заздрю нинішньому складу Кабміну.
● І. Рейтерович:
— Глобальних проривів очікувати не варто. Бо ніякого великого перезавантаження не відбулося — фактично всі нові міністри вже давно в команді. І тут головне — щоб не було гірше. Здобутком буде вже те, що урядовці перші місяць-два попрацюють без відвертих провалів і зможуть виконувати завдання, які стоятимуть перед їхніми міністерствами.
