Рада миру — так називається інституція, заснування якої ініціювала адміністрація США на чолі з Дональдом Трампом. Відомо, що запрошення долучитися до організації із підтримання миру в світі Білий дім надіслав близько 50 країнам, зокрема й Росії та Білорусі.
Як ідеться у проєкті статуту Ради миру, держави зможуть перебувати в її складі протягом трьох років і згодом поновитися за рішенням голови. Щоправда, таке обмеження не поширюватиметься на країни, які зроблять внесок у розмірі не менш як 1 мільярд доларів готівкою. Рішення в організації ухвалюватимуть більшістю голосів, але останнє слово буде знову-таки за головою. Рада розпочне діяльність із розв’язання конфлікту в Газі, а потім розширить свій мандат на залагодження інших збройних протистоянь, зокрема між Росією та Україною. Наскільки дієвою може бути ця інституція?
— З кожним місяцем перебування у владі Дональда Трампа стає дедалі очевиднішим, що його головна мета — домінування у сфері безпеки й оборони, торгівлі, енергетики тощо, — каже експерт-міжнародник Вадим Трюхан. — Тому Трамп руйнує систему наявних глобальних об’єднань. США вже вийшли з кількох десятків міжнародних організацій. Так американський президент намагається підігнати міжнародну інфраструктуру під себе й забезпечити першість США у світі. Причому вже не в тому однополярному світі, в якому діє міжнародне право, як було після розпаду Радянського Союзу, а у світі, в якому жодні правила, крім думки самого Трампа, не мають ваги. —
Трамп створює альтернативу ООН, але так, як уміє — по-бізнесовому, в режимі авторитарного управління, — зазначає політолог Олег Саакян. — Він — очільник, він вирішує, які країни взяти, які вигнати, хто буде платити, а хто ні. Таким чином президент США намагається посилити процес краху ООН.
— Які держави можуть приєднатися до Ради миру?
● В. Трюхан:
— Наразі важко сказати, яка кількість країн дасть згоду на приєднання, але їх, вочевидь, буде не один десяток. Чому? Бо для умовної Саудівської Аравії чи Катару заплатити мільярд доларів — це як сходити пообідати в кафе. Крім того, ми розуміємо, що є лідери, які, незважаючи ні на що, і далі орієнтуватимуться на Трампа. Наприклад, угорський прем’єр Віктор Орбан, який прийняв запрошення, вважає, що це додасть йому електоральних балів напередодні виборів. Мовляв, дивіться, Трамп запросив мене, я сиджу поруч з ним, і ми вирішуємо питання війни та миру в усьому світі. Те саме можна говорити про Путіна. Не здивуюся, якщо Трамп зробить його своїм заступником.
Нині світ постав перед дилемою: чи через лестощі й дипломатію якось повернути Трампа в русло міжнародного права, чи об’єднуватися між собою, протидіючи його шкідливим ініціативам. Не відкидаю, що протягом 2026 року ми побачимо багато ліній розколу в міжнародних відносинах, коли старі союзи тріщати муть по швах, навіть розвалюватимуться, а виникатимуть нові.
● О. Саакян:
— До Ради миру, вочевидь, приєднаються лідери країн, які дуже залежні від Трампа або дуже прихильні до нього — щоб продемонструвати свою лояльність. Водночас значна частина держав, які навіть перебувають у партнерських відносинах зі США, не поспішатимуть у таке об’єднання.
— Чи запрацює Рада миру? Чи буде її діяльність ефективною?
● В. Трюхан:
— У якійсь формі ця ідея буде реалізована. Але Рада миру діятиме обмежений період. Коли Трамп відійде від влади, американці “відіграють” назад. Тому що це не слушна ідея, це ганьба для американської нації. Що ж до ООН, то навряд чи вона припинить своє існування на тлі появи Ради миру. Критику на адресу цього об’єднання з уст Трампа ми чуємо постійно. Однак на сьогодні немає рішення у Вашингтоні про вихід з ООН. Це майданчик, де США реалізують певні свої інтереси через політико-дипломатичний вплив, і просто так від такої можливості вони не відмовляться.
Сподіваюся, Рубіо чи ще комусь з адміністрації США все-таки вдасться вплинути на Трампа, і той повернеться у русло цивілізованої поведінки у світі. Європейці нині роблять ставку на те, щоб пережити 2026 рік та дочекатися виборів до Конгресу, після яких Трамп може втратити контроль над обома палатами. Тоді, думаю, демократи з усіх боків “обкладуть” неадекватні обмеження президента через ухвалення відповідних законів, і ситуація стабілізується.
● О. Саакян:
— Рада миру існуватиме радше на папері. І про неї згадуватимуть лише тоді, коли говоритимуть про Палестину, навіть виділятимуть певні ресурси із зібраних внесків. В інших же питаннях роль цієї організації ігноруватимуть. Якщо США ігнорують велику торговельну угоду з Європою, яку сторони підписали, але ЄС ще до кінця не імплементував її, то чому б Європі не ігнорувати рішення такого покруча, як Рада миру? Думаю, на зміну ООН прийде інша організація, але це буде трохи пізніше.
