Це невеликі смажені пиріжки з картопляною начинкою, які подають із часниково-олійною поливкою. Часто їх роблять у формі пташки — звідси й назва.
“Це дуже давня страва. Часто її готували на великі родинні свята, релігійні, як-от Стрітення, Вознесіння, на проводи хлопців в армію. Коли страву подавали на стіл, то нерідко казали: як навесні шпаки повертаються у рідний край, то хай так і наші воїни вертаються додому, — розповідає господиня з Городища Світлана Пащенко. — Найбільше “шпачкують” на Городищині. А осередками традиції є такі села, як Валява, Петропавлівка, Дирдин, Хлистунівка, Ксаверове, Цвіткове, Калинівка, Орловець та Набокове. Смачна традиція активно живе й у сусідніх громадах, об’єднуючи людей навколо спільного столу й спільної історії”.
Кожна громада, зазначає співрозмовниця, має свій фірмовий рецепт приготування “шпачків”, який передається з покоління у покоління. Зазвичай для тіста використовують теплу воду, дріжджі, цукор, олію, сіль і борошно.
“Тісто треба робити з гарним настроєм і чистими намірами. Коли воно сходить, то в хаті має бути тиша, не можна гупати дверима й галасувати, інакше “шпачки” не матимуть ані смаку, ані форми, — зауважує пані Світлана. — Для того, аби пиріжки були маленькі, розкачуємо корж товщиною орієнтовно 0,5 сантиметра і за допомогою склянки формуємо кружальця діаметром 4 сантиметри. А далі викладаємо на них начинку — варену й добре потовчену картоплю з маслом — і формуємо “шпачки”. Обсмажуємо пиріжки на соняшниковій олії з обох боків до золотавої скоринки. Для заправки слід потовкти декілька зубчиків часнику, додати 0,5 склянки кип’яченої охолодженої води, 2 столові ложки запашної домашньої олії та сіль до смаку. Подаємо такі пиріжки як окрему страву або додаток до перших страв”.
Місцеві зауважують: під час Голодомору та в післявоєнні роки саме завдяки простоті інгредієнтів і приготування “шпачки” допомагали родинам пережити скрутні часи. Нерідко їх використовували як альтернативу хлібу.
