Вона й у театрі працює, і в кіно знімається, і мультики озвучує. Кожна з ролей Тамари Яценко — до речі, народної артистки України — приправлена доброю порцією гумору. Під час інтерв’ю киянка теж любить пожартувати...
— Тамаро Олександрівно, ви граєте не тільки на сцені рідного театру, але й в антрепризі. Уже встигли трохи погастролювати?
— Так. Були в Сумах, Вінниці, Львові, Івано-Франківську, Луцьку і т. д. Тобто їздили майже по всій Україні. Через карантин вистави не раз переносились, але приємно, що квиточки ніхто не здавав. Ну, може, одиниці... І таки дочекалися на зустріч із нами. Звичайно, за час перманентних локдаунів і ми скучили за публікою. Знаєте, організму не вистачало того адреналіну, який ти отримуєш, виходячи на сцену. Крім того, актор, коли не грає, починає хворіти. Тому нам не можна зупинятися!
— У виставі “Жениха викликали, дівчата?” з вами грає Дмитро Лаленков. Знаю, що в нього були серйозні проблеми з ногою, і йому навіть довелося замінювати колінний суглоб...
— А я теж після операції. Так-так: у мене також була “заміна”. Її робили під Києвом — у Бучі. Хоча була можливість лягти до “Феофанії” (я ж народна артистка України), але порекомендували іншу клініку. Мені поставили італійський суглоб. Оце не минуло й пів року. Тому я ще ходжу з паличкою, а в аеропорту, під час проходження огляду, дзвеню. (Сміється).
Мені поставили італійський суглоб.
— До речі, цього літа вам кудись вдалося вирватись на відпочинок?
— За кордон — ні. Відпочивала на дачі, й то не своїй, а брата. Це — будинок під Києвом. Порівняно з віллами, які поруч звели депутати, доволі скромний. Хоч маємо там і басейн... Головне ж у селі — свіжі овочі й фрукти (від полуниць і малини до баклажанів та картоплі), а ще — сир і молоко. Причому козяче! Це вам не порошкове з магазину. (Сміється).
— А свої знамениті борщі ще готуєте?
— О-о-о... У мене справді виходять чудові борщі. Готую також овочеве рагу, домашній холодець, студень із риби (хоча її можна й просто зварити чи засмажити), перепелині яйця під домашнім майонезом і т. д. Знаєте, я вживаю тільки смачну їжу. Хай вона буде тричі “золота”, але, якщо не смачна, то не для мене. (Усміхається).
— Тобто дієтами ви себе, як інші актриси, не мучите?
— Ні. Єдине — після шостої вечора можу не їсти. Навіть — після третьої години. Пообідала — і більше сьогодні нічого не береш до рота. Якщо треба, можу й цілий день просидіти “на воді”. Інколи. Коли організм підказує: “Почисти себе!” (Усміхається).
Мені марно ходити до дієтологів. Не люблю, коли щось нав’язують: “Те — можна, те — не можна”. Кажу, мій організм краще відчуває, що треба, що не треба. Іноді йому хочеться шматочок сала (це справді корисно), а іноді — кавуна. Власне, нині налягаю на смугасті.
— Про театр ви розповідали, а що з кіно: запрошують кудись чи ні?
— Так, запрошують. Ось цього місяця зніматимусь в одному фільмі. Гратиму адміністраторку готелю. Були проби й на інші проекти, але мене не затвердили. (Усміхається). Хоча іноді це й добре, бо нині така тенденція, що режисери не можуть на екрані без оголених дуп і матюків. Останнє дуже прогресує й у деяких театрах... Неможливо дивитись — вуха в’януть!
— Тамаро Олександрівно, в зрілому віці, мабуть, непросто знаходити мотивацію. Як ви для себе вирішуєте цю проблему?
— Навіть під час пандемії, коли я не грала в театрі, жодного дня не відчувала, що мені якось нудно жити. (Усміхається). Якщо хтось опустив руки, то я втішилась, що з’явився час попрацювати над собою. Бодай прочитати ті книги, за які ніяк не вдавалося взятися... Знаєте, молодість — це така річ, що дуже швидко минає. Від того не застраховані й нинішні двадцятирічні. Ти не встигнеш озирнутися, як тобі “стукне” тридцять, потім сорок, п’ятдесят, шістдесят і... Слава Богу, природа нагородила мене оптимізмом. Депресії бувають у мене рідко.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з диригентом Тарасом Демчишиним