У багатьох країнах світу запроваджено суворі карантинні обмеження, що стосуються, зокрема, і бізнесу. Українці, які живуть за кордоном, розповідають, що місцеві підприємці дотримуються всіх правил: приміром, якщо треба закрити кафе чи перукарню, власники беззаперечно це роблять. В Україні ситуація інша. Чому ж так? Бо влада фактично залишили бізнес сам на сам з кризою.
Так, наприклад, у Німеччині людям, які зупиняють бізнес через карантин, готові компенсувати до 75 відсотків виторгу підприємства. Також у країні знизили податки (і дозволили сплатити їх пізніше) та запропонували пільгові кредити, до того ж — безлімітні. США взагалі ввели безвідсоткові кредити для малого бізнесу. Польща звільнила від сплати соціальних внесків самозайнятих та мікропідприємців, які особливо постраждали. Були оголошені “кредитні канікули”, коли підприємства можуть відтермінувати виплати за своїми боргами перед банками, а ті не будуть нараховувати відсотки на час карантинних заходів. Також уряд запровадив програму річних мікрокредитів на суму до 5000 злотих (близько 38 тис. грн. — Авт.). Постраждалі підприємства зможуть розраховувати на часткову допомогу держави у виплаті заробітної плати співробітникам. Схожу підтримку надає Словаччина — замороження виплат відсотків і основної суми кредиту для компаній і фізосіб, сприяння видачі короткострокових і низькопроцентних кредитів для підприємств в окремих секторах, як, наприклад, сфера громадського харчування.
Тим часом що у нас? Так, певні кроки назустріч підприємцям, як-от програма кредитів 5-7-9 відсотків чи звільнення від сплати ЄСВ, є. Водночас заступниця міністра охорони здоров’я Ірина Микичак запропонувала власникам малого бізнесу, які втратили або зупинили його через карантин, тимчасово працевлаштуватися у... лікарнях. Додала, що їм готові надати місця санітарів, працівників пральні, кухні чи електриків. “Ми, медики, пропонуємо малому бізнесу перетворювати проблеми у нові можливості”, — сказала чиновниця.
Ми поговорили з представниками малого бізнесу про ситуацію, в якій вони опинилися, а також запитали персонал державних медзакладів, як вони почуваються на такій роботі.
З ВЛАСНИЦІ ТУРБІЗНЕСУ — В ПРОДАВЧИНЮ ПИВА
“Це як мінімум нерозумно, — обурюється Олена Грицюк, власниця туристичної агенції у Києві, почувши пропозицію чиновниці з МОЗ влаштуватися на роботу в лікарню. — Не гребую такою роботою, але, може б, влада запропонувала дієві механізми покращення ситуації в час пандемії для бізнесу? Я працюю офіційно, сплачую податки, з яких потім санітари чи електрики в лікарні отримують зарплати. Якщо бізнесу не буде, це великий мінус для економіки”.
Рік тому в туристичному бізнесі Олена заробляла в середньому тисячу доларів. Наприкінці минулого року жінка купила франшизу відомої мережі. Але з початком весняного локдауну і скасуванням авіаперельотів її агентство опинилося на дні.
“Ми цілими днями приймали дзвінки від клієнтів, які мали летіти кудись, але через карантин стали вимагати повернення грошей”, — пригадує жінка.
Щоб утримувати себе, Олена влаштувалася в інтернет-магазин книгарні — через зачинені крамниці у них зросли онлайн-продажі. Та через два тижні попит на книжки впав. “І мене звільнили”, — каже вона.
Потім Олена пішла працювати продавцем у магазин розливного пива. “Через тиждень зрозуміла, що у мене просто переламається спина, адже бочки треба було піднімати самостійно”, — каже Олена.
Наразі жінка живе на заробіток із бізнесу (деякі країни приймають туристів), хоч він і в рази зменшився. “Та якщо знову введуть локдаун, повернуся до батьків”, — зазначає підприємиця.
“БОРГИ ЗА ОРЕНДУ СПЛАЧУЮ ДОСІ”
Наталія Ешонкулова має у Дніпрі мережу магазинів одягу. З запровадженням карантину орендодавці пішли їй назустріч — знизили оплату. Однак жінка досі сплачує борги за оренду. Порівняно з докарантинним періодом прибутки впали щонайменше вдвічі.
Наталія була змушена скоротити кількість працівників. “Пропозиція МОЗу йти працювати в лікарні виглядає як знущання”, — коментує Наталія.
Наталія Ешонкулова.
Її бізнес ще тримається за рахунок раніше створеної фінансової подушки. А от подрузі жінки не пощастило. Вона тримала невеличкий магазин чоловічого взуття. “Змушена була його закрити: продажі впали, сплачувати податки та оренду не могла. Рештки товару продала через інтернет і пішла працювати продавцем у чужий магазин”, — додає Наталія.
“МИ І ТАК ДОПОМАГАЄМО ЛІКАРЯМ”
“Пропозиція МОЗу точно не для мене, — каже Микола Чаруха, який шість років тому відкрив у Києві магазин і майстерню дерев’яного декору. — Взагалі-то бізнес і так допомагає лікарням. От ми долучилися до волонтерського проекту — ріжемо захисні пластикові екрани для лікарів”.
Взагалі-то бізнес і так допомагає лікарням. От ми долучилися до волонтерського проекту — ріжемо захисні пластикові екрани для лікарів.
Чоловік каже, що його справу в час карантину треба було би закрити. “Продажі впали більш як на 50 відсотків. Добре, що ще є якісь продажі за кордон... Основна частина коштів витрачається на оренду приміщення та оплату комунальних, — розповідає Микола. — Ми любимо свою роботу. Вклали у неї багато зусиль і покинути це дуже важко. Не хочеться все зроблене за останні шість років перекреслити... Фінансово трохи допомогли батьки, бо всі власні заощадження витратили”.
Микола каже, що деякі його знайомі підприємці таки пішли працювати в найми. Переважно — в онлайн-продажі.
Микола Чаруха.
“ЦЕ ПРОСТО НІСЕНІТНИЦЯ!”
Киянин Данило має бізнес у музичній індустрії — репетиційну базу, студію звукозапису, надає послуги технічного обслуговування та організації масових заходів. З початком пандемії він отримав чимало фінансових збитків. Змушений був шукати іншу роботу. Надсилав резюме до державних інституцій на відкриті вакантні посади.
“Та це лише декларовані вакансії. Мене навіть ніхто не запрошував на співбесіду”, — ділиться чоловік.
Пропозицію МОЗу йти працювати в лікарню Данило називає нісенітницею. Поки що він ледь утримує бізнес за рахунок кредитних коштів.
“Треба триматися, незважаючи на все. Бо для чого тоді були всі зусилля?!” — емоційно каже Данило.
Найбільше прибутку Данилові давав прокат звукового обладнання. Однак цьогоріч через заборону масових заходів він залишився майже біля розбитого корита. Також впала кількість клієнтів на репетиційній базі.
“Ми повністю залежимо від добробуту музикантів. Оскільки у них виступів нема, то і платити нам за послуги вони не можуть, — додає Данило. — Якщо буде повний локдаун, думаю, мій бізнес його не переживе”.
ЛІФТЕРИ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ
Тепер дізнаймося більше про умови праці санітарок та електриків у лікарнях. Пані Людмила працює у столиці в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології молодшою медсестрою, у народі — санітаркою. Має сім добових змін на місяць. Основним своїм завданням називає миття палат і коридорів. Також медсестру просять носити аналізи, відвезти на УЗД чи в операційну пацієнта.
“Не скажу, що цілий день бігаємо. Можна спокійно перепочити, поїсти. Головне — не відходити далеко від постової медсестри, щоб у разі потреби бути поруч”, — розповідає жінка.
Вона каже, що в лікарні є вакантні місця санітарок. “Але зарплати тут — маленькі, а ризик заразитися — великий, — додає пані Людмила. — Я отримую неповні 5 тисяч гривень у місяць. Через коронавірус трохи надбавили — аж 250 гривень! Інколи перепадають премії”.
***
Пані Лариса 20 років працює ліфтеркою у лікарні, що підпорядковується “Укрзалізниці”. Має сім змін на місяць. Двома ліфтами перевозить хворих, мертві тіла, а також їжу для пацієнтів.
“У нас майже всі ліфтери — з вищою освітою. Життя змусило, — пояснює жінка, яка має диплом бібліотекарки. — Не можу сказати, що робота дуже важка, але додому приїжджаю розбита. Особливо, коли сама ганяєш з одного ліфта в інший. Також вночі надходять хворі, треба їх супроводжувати. Буває, так і не заснеш”.
Ліфтер отримує мінімальну зарплату. Тож аби прожити, пані Лариса заробляє ще на двох роботах. У лікарні хоче допрацювати до пенсії — залишилося декілька років.
В одній лікарні з жінкою працює електриком 70-річний Павло Петрович. Його робота — дуже відповідальна: бо уявіть, що може статися, якщо в реанімації виникнуть проблеми з електрикою у невідповідний момент?
“На “мінімалку”, яку я отримую, молодь сюди не піде. Наймолодшому електрику в нас — за 50 років”, — уточнює чоловік.
Він також підробляє у мережевому бізнесі — розповсюджує медичну та косметичну продукцію. Разом пенсії та зарплат на життя майже вистачає.
ЧИ ГОТОВА ЗАСТУПНИЦЯ МІНІСТРА ВЛАШТУВАТИСЯ САНІТАРКОЮ?
За 2019 рік Ірина Микичак, яка запропонувала бізнесу “альтернативу”, заробила 433 тисячі 336 гривень за основним місцем роботи — тобто приблизно 36 тисяч гривень у місяць. У березні цього року стала заступницею міністра, тож швидше за все отримує не менше. Згідно з декларацією, має більш як 80 тисяч гривень у банку, а її чоловік — 125 тисяч 878 доларів та 57 тисяч 474 євро на банківських рахунках. Легко радити бізнесу працювати за “мінімалку”.
А чи погодились би ви, Ірино Володимирівно, влаштуватися санітаркою, аби отримати “нову можливість” у житті?
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про тонкощі підготовки українських розвідників
