Покровський напрямок надалі залишається найважчим на фронті — російські війська продовжують свій наступ. Силам оборони України доводиться відходити з деяких позицій.
У кількох районах Покровська, які містяться за чотири кілометри від лінії фронту, вже ніхто не живе. Люди залишились хіба що в тих мікрорайонах, від яких до лінії зіткнення — вісім кілометрів. Тож з Покровська регулярно виїжджають евакуаційні потяги й автобуси. Якщо минулого тижня в потязі, розрахованому на тисячу пасажирів, виїжджало близько п’ятиста осіб, то тепер охочих рятуватись відчутно побільшало. У деяких громадах проводять примусову евакуацію дітей із батьками.
Захоплення ворогом Покровська, вважає ексголова Генштабу Віктор Муженко, поставить під загрозу контроль України над Донбасом загалом і може істотно змінити баланс сил у регіоні. Деякі експерти припускають, що РФ розглядає Покровськ як стратегічне місто, що відкриває наступ на Дніпро та Запоріжжя. То які шанси РФ захопити Покровськ і рушити далі?
ВУГІЛЛЯ, ЛІТІЙ І РУЙНІВНІ КАБИ
— Тактична мета ворожого наступу — перерізати трасу Покровськ — Костянтинівка, якою забезпечується наше угруповання військ між Покровськом і Часовим Яром, — каже Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”. — Відповідно, це буде втрата для нашої логістики. Саме у Покровську відбувається перерозподіл наших тилових потоків. Тому ворог спрямовує туди всі свої зусилля і жертвує навіть Курщиною.
— Крім військового, є й важливий економічний складник, — вважає Дмитро Снєгирьов, співголова ГІ “Права справа”. — У Покровську — один із найбільших покладів коксівного вугілля, що залишився під контролем України. Якщо ворог його контролюватиме, то виникнуть проблеми у наших металургійних підприємств. У Покровському районі також є поклади літію, а це стратегічний метал. Тому ворог хоче взяти під контроль шахти. А контроль над цілою Донецькою областю дозволить російському диктатору заявити про часткове виконання завдань так званої СВО. Адже ще 30 вересня 2022 року Путін підписав указ про включення “ДНР” до складу РФ у межах адмінкордонів Донецької області. Отож вихід на них свідчитиме про можливу військову, політичну та ідеологічну перемогу російської сторони.
— Чим можна пояснити успіхи ворога на цьому напрямку?
● Д. Снєгирьов:
— До певного часу активному просуванню сприяв ландшафт. Адже це степова рівнина. Силам оборони України закріпитися там насправді неможливо, враховуючи тотальну перевагу противника в повітрі, зокрема і використання ним КАБів (до 700 за тиждень). Крім того, ворог переважає і в засобах ураження: три до одного. Ще один чинник — брак інженерно-фортифікаційних споруд. Наприклад, тепер росіяни перебувають за п’ять кілометрів до Мирнограда. Там міська військово-цивільна адміністрація замовила на 33 мільйони гривень так звані зуби дракона, але термін виконання цього замовлення — січень 2025 року. Чи будуть вони тоді потрібні?
● П. Лакійчук:
— Так, географічні умови та рельєф місцевості забезпечує противнику можливість просування. Він також має значну перевагу в живій силі та засобах ураження. Мова не лише про артилерійські засоби, але й про перевагу в повітрі, що дає змогу контролювати поле бою. Противник, можна сказати, зрівнює із землею наші тимчасові укріплення.
СТРІМКОГО ЗАХОПЛЕННЯ НЕ БУДЕ?
— Як швидко ворог може зайти в Покровськ?
● Д. Снєгирьов:
— Із наближенням бойових дій до міської агломерації (а Покровськ — це великий промисловий центр, в якому мешкало 100 тисяч населення) темпи просування ворога будуть значно повільнішими. Варто нагадати, що бої за Часів Яр тривають уже шість місяців. Максимальне просування ворог має у районі мікрорайону “Новий”. І все. Бої за Красногорівку, яка менша за Покровськ, тривають вісім місяців, і 30% міста під контролем Сил оборони. Тобто не варто вважати, що росіяни захоплять Покровськ швидко. В умовах міської забудови противник втратить низку переваг, які мав досі. Але багато залежить від готовності міста до активного характеру бойових дій, тобто наявності інженерно-фортифікаційних споруд. Мова не лише про використання житлової забудови як вогневих точок. Мають бути також бліндажі, шанці тощо.
— Якщо ворог усе-таки візьме Покровськ, чи зможе просунутися далі, вглиб України?
● П. Лакійчук:
— Попереду велика битва за Покровськ. Бо одна річ — дійти до Покровська, а інша — його захопити. Так от. Лише коли ворог там досягне успіху, він може спробувати просуватися далі, зокрема в напрямку Дніпра та Запоріжжя. Але це великою мірою залежатиме від проведення нашої операції у Курській області. Також ворогу для поповнення сил доведеться провести часткову мобілізацію.
● Д. Снєгирьов:
— Не думаю, що це найближчим часом можливо. Щоб піти на Запоріжжя, ворог повинен взяти під контроль всю територію Донецької області. Але зауважу, що Росія зосередила зусилля не лише на Покровському напрямку, є просування і в напрямку Краматорська.
“ЛЮДИ ВІДДАДУТЬ УСІ ГРОШІ, ЩОБ ЛИШЕ ЗВІДСИ ВИБРАТИСЬ”
— Ще донедавна чимало мешканців Покровська зволікали з евакуацією. Чи готові виїжджати з міста тепер?
— Ми вже вдруге рятуємось від війни, — каже 32-річна Вероніка Суслова. — Спершу виїхали з Донецька, залишивши квартиру з ремонтом у новобудові. Переїхали до Покровська. Але останнім часом тут постійно стаються вибухи. А недавно вночі було кілька прильотів, наш будинок аж підстрибнув, повибивало всі вікна, у деяких квартирах вилетіли двері. Було дуже гучно і страшно... Ми з шестирічним сином сиділи на сходовому майданчику, відтоді він боїться спати. І хоч місцева влада забезпечила нас будівельними матеріалами для ремонту пошкоджених квартир, ми вирішили вдруге переїхати.
Останніми днями тих, хто хоче виїхати, відчутно побільшало. Значна частина їде “своїм ходом” — винаймають великі машини, щоб зберегти майно. А ми вже навчені першою евакуацією, під час якої взяли лише документи й речі першої потреби, бо сподівались, що це не надовго. Тепер хочемо забрати все. Тоді як перевізники вантажів різко підвищили ціни — за рейс до Павлограда (Дніпропетровщина) правлять 17 тисяч гривень.
— Після першої евакуації, скуштувавши “хліба кочівників” і виживаючи на мізерні виплати ВПО, багато хто повернувся, — пояснює 47-річний Сергій з Покровська. — Адже середня зарплата на місцевих шахтах, які вціліли, становить близько 35 тисяч гривень, а максимальна сягає 90 тисяч. Тому люди й надалі залишаються, поки є власне житло, газ, світло, вода й можливість заробити!
Недавно вночі я нарахував десять прильотів, повернувся на інший бік і заснув. Свою бомбу чи ракету я не почую. Тож поки є інфраструктура й робота, залишаюсь. Таких ще багато, у моїй дев’ятиповерхівці — близько половини мешканців. Це ті, хто вірить у краще. Тобто в те, що росіяни таки не захоплять місто. За офіційною інформацією, в Покровську ще залишилось 30 тисяч осіб, у Мирнограді — близько десяти.
— А куди виїжджають городяни?
● В. Суслова:
— Нам ледве вдалось знайти помешкання в Павлограді за 12 тисяч гривень (найвища плата сягає 18 тисяч) — це дуже висока ціна як для міста з населенням до ста тисяч осіб. При тім треба оплатити послуги рієлтора (100% вартості оренди за місяць) плюс оплата власнику квартири за перший і останній місяці. Виходить 36 тисяч. А додайте комуналку. Добре, що маємо заощадження й чоловік знайшов роботу. Тоді як чимало людей їде в нікуди, в їхніх очах — страх і паніка.
— Мої колеги поїхали у Смілу, — каже 45-річна Оксана з Покровська. — Знайшли водія вантажного буса, який погодився перевезти їхнє майно й взяти двох пасажирів, за це встановив ціну — аж 35 тисяч гривень. Коли вантажили речі, почались прильоти, то водій готовий був відмовитись від грошей і втекти. Місцеві вантажники пояснили, що гупає далеко, й спокійно продовжили роботу. А ми вирішили поїхати до родичів на Одещину, ціна за перевезення майна — 23 тисячі гривень. Тож у перевізників це час заробітку, вони розуміють, що люди віддадуть усі гроші, аби звідси вибратись.
— Я до останку не хотіла покидати рідне місто, бо прагнула нарешті зустрітися із сином, який вступив до лав ЗСУ після повномасштабного вторгнення, — каже 72-річна пані Анастасія. — Він зараз воює саме на Покровському напрямку, зовсім поряд. Недавно подзвонив і наполіг, аби я виїхала. Але для мене найважливіше — знову побачитися зі сином!
— Живу в приватному секторі Покровського району, — каже пенсіонер Іван Маляр. — Недавно прилетіло дві ракети в будівлю неподалік, де були склади. Після того чимало сусідів стали виїжджати. Один з них спитав, чому я залишаюсь — невже не страшно? А я відправив дружину до дітей в Дніпро, сам лишився з кішками й собаками, яких підібрав на вулиці. Не зміг пройти й повз клітку з кроликом, яка стояла на лавці з написом: “Заберіть мене, будь ласка”. Не можу покинути тваринок — вони ні в чому не винні. Та й городина цього року рясно вродила. Якось проживу...
