Непростим виявився візит президента Володимира Зеленського до США, де він зустрічався із лідером країни Джо Байденом, представниками Конгресу, а також із кандидатами на найвищу державну посаду Камалою Гарріс та Дональдом Трампом.
Байден пообіцяв, що “Росія не переможе у війні проти України”, та оголосив про новий пакет безпекової допомоги. Але не наважився дати Україні дозвіл на використання західних ракет для ударів по території РФ.
Камала Гарріс на зустрічі заявила про непохитну підтримку нашої країни. “Я працюватиму над тим, щоб Україна перемогла в цій війні, була захищеною і процвітала”, — сказала вона. Однак, як пишуть західні аналітики, американські посадовці загалом не схвалили плану перемоги Зеленського. Бо вважають, що це більше прохання про додаткову зброю, а не повноцінна стратегія.
А от Дональд Трамп, зустріч з яким до останку була під сумнівом, узагалі шокував. Під час спілкування із виборцями, коли Зеленський уже перебував у Сполучених Штатах, Трамп заявив, що Україні варто було трохи поступитися територіями, щоб “заспокоїти Москву та уникнути кривавого конфлікту”. Водночас запевнив, що в разі перемоги на виборах скоротить допомогу Києву і що не відправить американських військ “вмирати” за Україну. А ще дорікнув українському президентові тим, що той начебто щоразу приїжджає до США, щоб просити грошей. “Ми даємо мільярди доларів людині, яка відмовляється укладати угоду”, — обурився Дональд Трамп.
Багато хто після цього зробив висновок, що кандидат від республіканців не допомагатиме Україні відбити російську навалу і що він “ліг під Путіна”. Однак згодом Трамп дещо змінив свою риторику. Перед зустріччю із Зеленським він заявив, що не вважає свою стратегію щодо закінчення війни “капітуляцією”. А на слова українського президента про те, що війну треба зупинити і що Путін не має перемогти, Трамп відповів: “Якщо ми переможемо, то дуже швидко вирішимо це питання”.
То чого чекати Україні від Камали Гарріс і від Дональда Трампа в разі їхньої перемоги на виборах? Про це — у розмові з експертом-міжнародником Вадимом Трюханом, співзасновником Національної платформи “Діалог про мир та безпечну реінтеграцію” Олегом Саакяном та політичним експертом Андрієм Смолієм.
— Чи можна, з огляду на заяви Дональда Трампа, вважати, що він на боці Путіна?
● А. Смолій:
— Трамп сам не знає, на чиєму він боці. Тому що емоційно він доволі нестабільна людина. Ми це бачили вже не раз і бачимо тепер, під час виборчої кампанії. У Трампа, як кажуть у народі, сім п’ятниць на тиждень: сьогодні він може говорити одне, завтра — друге, а післязавтра — третє. Не варто вважати, що в нього є якась однозначна позиція щодо України. Трамп, найімовірніше, не має уявлення, як розвиватиметься ситуація після виборів і як він діятиме, якщо буде обраний президентом.
Треба розуміти, що питання війни проти України не є головною проблемою кандидатів у президенти. Це ми скрупульозно вивчаємо кожне слово, кожну фразу, думаємо, хто що сказав. Серед усіх питань, які кандидати обговорюють на передвиборчих мітингах, питання України займає якихось два-три відсотки. Тому Трамп не ставить собі за мету мати якийсь план. Він чомусь вважає, що коли стане президентом США, то зателефонує Путіну, зателефонує Зеленському, переконає їх у чомусь і вони зійдуться посередині.
— Чи здатний Трамп швидко розв’язати питання війни?
● А. Смолій:
— Ні, така думка помилкова. Тому що не все так однозначно, як вважає Трамп. Найімовірніше, ситуація буде абсолютно інакшою, і потенційному президентові Трампу доведеться, так би мовити, обирати, як поводитися. Ми ж добре розуміємо, що Путін не припинить війну, якщо Трамп йому скаже: “Давай завершуй!” Це утопія.
Зрозуміло, що й Путін просуватиме свою позицію. Якщо Трамп буде згоден піти на якісь поступки Путіну, тоді Путін, можливо, піде на те, щоб принаймні заморозити війну. До слова, якщо аналізувати те, що каже Джей Ді Венс, кандидат у віцепрезиденти, який іде у парі з Трампом, то вони бачать завершення війни в режимі заморожування. Змусити сторони припинити стріляти, запускати дрони й ракети — це найшвидший спосіб припинити війну на нинішніх позиціях. Іншого варіанта швидкого завершення війни немає.
Якщо ж ми говоримо про те, що війна має завершитись на користь України, то про таке поняття, як “швидко”, не може бути мови. Тоді Дональд Трамп чи Камала Гарріс повинні ухвалювати важкі рішення. А важкі рішення полягають у тому, що треба давати Україні далекобійні ракети, дозвіл бити по російських інфраструктурних та військових об’єктах, причому на необмеженій дальності (це може бути 300 кілометрів чи навіть 500). Потрібно давати дозвіл на удари, наприклад, по території Москви й Московської області. Далі, звичайно, піде відповідь Росії. І це буде триваліший варіант, бо домовитися швидко нікому не вдасться.
● В. Трюхан:
— Трамп не завершить війну ні за 24 години, ні за тиждень, ні за місяць. Бо природа конфлікту така, що жодні домовленості за один дзвінок неможливі — в учасників протистояння діаметрально протилежні інтереси. Трамп може переконати Путіна, щоб Росія принаймні припинила стріляти й зупинилася там, де є. Якщо ж Путін розчарує Трампа, бо не дотримає слова, то він може гримнути кулаком по столу й надати Україні всю потрібну зброю.
● О. Саакян:
— Дональд Трамп спробує швидко закінчити війну, але не зможе. Тому що в нього немає таких важелів впливу на Україну, щоб швидко змусити її до ганебного миру — свого часу ми пів року проіснували без суттєвої допомоги США. І на Путіна в Трампа немає достатньо важелів впливу, щоб змусити його відмовитись від амбіцій. Тому все це лише передвиборча риторика.
— Чи є ризик, що Трамп, вимагаючи поступок від України, припинить надання нам фінансової допомоги?
● А. Смолій:
— Навіть якщо Трамп має неоднозначну позицію щодо подальшого фінансування України, то все одно частина республіканців вважає, що треба підтримувати Україну. І більшість демократів вважає, що треба підтримувати Україну. Понад те, ми не знаємо, хто буде більшістю у Конгресі та Сенаті. Якщо у Конгресі будуть демократи, що дуже ймовірно, то сумнівно, що Трамп заблокує нам фінансову допомогу.
Але якщо активна фаза війни перестане тривати, конфлікт лише тлітиме, то, звичайно, з’являться голоси, які казатимуть: “Навіщо надавати Україні стільки допомоги, якщо війна на паузі?” Таких голосів буде дуже багато, і не лише у США, а й у Німеччині, Франції, Італії, багатьох інших країнах. Тож цілком можливо, що фінансова допомога для української економіки й для українського війська буде скорочена.
— Якою може бути політика Камали Гарріс щодо України, якщо вона переможе на виборах?
● А. Смолій:
— Найімовірніше, ми побачимо продовження політики Джо Байдена. Припускаю, що Гарріс надасть дозвіл на використання далекобійних ракет углиб території Росії, бо вона — людина трохи іншої епохи, ніж Байден, який добре пам’ятає часи Карибської кризи, ядерної загрози.
Щоправда, не відкидаю, що й сам Байден може дозволити використання далекобійної зброї після президентських виборів 5 листопада. Тепер він цього не робить, щоб не дати козиря Трампу, який каже, що Байден і Гарріс провокують ядерну війну. А після проведення виборів Байдену вже нічого буде втрачати.
— Чи можливе припинення війни після перемоги Гарріс?
● А. Смолій:
— Думаю, що на початку президентства Гарріс не піде на замороження війни на умовах Росії. Зрештою, треба розуміти, яким може бути замороження. Якщо це замороження і вступ України до НАТО, принаймні тієї частини, яка під нашим контролем, то це одна справа. Якщо це замороження і Україна не вступає до НАТО, ніхто ніяких гарантій не надає, зменшується фінансування і так далі, то це буде лише на користь Путіну. Україна перейде у формат такої собі напівсірої зони, коли в нас не буде жодних гарантій, що нам допоможуть, а Росія знову може розпочати війну через рік чи два.
● О. Саакян:
— За президентства Гарріс ми можемо розраховувати на посилення підтримки України. Судячи з її заяв під час візиту Зеленського, вона не має страхів ядерного апокаліпсису, як Байден і Трамп. Водночас важко собі уявити, як Гарріс, кар’єрна прокурорка, сідатиме за стіл переговорів з міжнародним злочинцем Путіним. Отже, є шанси на те, що вона може бути рішучішою.
Але це не гарантовано й залежатиме, зокрема, від впливу Демократичної партії на Гарріс, від того, наскільки вона буде суб’єктною і з кого сформує свою команду з питань зовнішньої безпекової політики. Як бачимо, кандидат у віцепрезиденти Тім Волз, якого вона собі обрала, займає рішучішу позицію щодо підтримки України, ніж Демократична партія та адміністрація Байдена.
Але загалом я б не прив’язував завершення російсько-української війни суто до виборів у США й до особи майбутнього президента. Безумовно, від Штатів багато що залежить і ключ до нашої перемоги фактично лежить у них. Але при цьому є ширший геополітичний контекст, і нам потрібно робити ставку на самих себе та вибудовувати ті конструкції, які дозволять нам перемогти.
