18,5 мільярда доларів — таким був обсяг імпорту до України у першому кварталі, повідомляє Державна митна служба. Цікаво, що найбільше продукції за цей період ми придбали в Китаю — на 3,9 мільярда доларів. Для порівняння, у Польщі та Німеччині, які опинилися на другому і третьому місцях, Україна закупила товарів на 1,7 та 1,5 мільярда доларів відповідно.
Багатьох наведені цифри, м’яко кажучи, дивують. Адже не секрет, і свого часу це визнали Євросоюз та США, що постійна підтримка Китаєм російської військово-промислової бази дає змогу Кремлю вести незаконну війну проти України. Та й днями у Білому домі наголосили, що Пекін постачає близько 80% товарів подвійного призначення, потрібних РФ для продовження агресії. Чому ж ми фінансуємо державу, яка є другом нашого ворога? З’ясовуємо у розмові зі старшим економістом Центру соціально-економічних досліджень “Case Україна” Володимиром Дубровським та експертом з міжнародної економіки Всеволодом Степанюком.
— Що Україна імпортує з Китаю? Чому тамтешні товари мають у нас високий попит?
● В. Степанюк:
— Ми закуповуємо в Китаю товари повсякденного попиту, електроніку, техніку, автомобілі, а саме — смартфони, генератори, сонячні панелі, акумулятори і так далі. Попит на енергетичне обладнання зріс через атаки Росії на українську енергосистему. Пересічні ж українці є активними покупцями одягу, взуття, товарів для дому на китайських маркетплейсах, тобто в інтернет-магазинах. Чому? Бо тамтешня продукція приваблює співвідношенням ціна — якість. Загалом за минулий рік обсяг закупівель із Китаю зріс на 28% проти 2023-го, і на 40% — проти 2022 року.
До слова, китайські товари популярні й у багатьох інших країнах. Пекін у сегменті продажу електроніки та автомобілів виграє конкуренцію за параметром ціна — якість у США, Євросоюзу, Південної Кореї та Японії. А от щодо товарів широкого вжитку, тобто одягу та взуття, то доволі серйозну конкуренцію КНР становлять В’єтнам, Індонезія, Камбоджа.
— Чи варто було б нам відмовитися від китайських товарів, зважаючи на те, що Пекін підтримує Москву?
● В. Дубровський:
— З морального погляду, так, це було б правильно. Але, по-перше, навіть якщо ми припинимо купувати товари в Китаю, він цього не відчує. Адже частка України у світовій економіці становить приблизно 0,2%, а частка КНР — близько 18%. Відмовившись від китайської продукції, ми будемо змушені закуповувати її деінде дорожче. А Пекін продасть ту частку товарів, якої не купила Україна, іншим державам, тобто диверсифікує своє постачання. Так відбулося, наприклад, із нафтою. Євросоюз перестав імпортувати її з Росії і почав закуповувати у Сполучених Штатів, Саудівської Аравії та інших країн. А Китай, який імпортував нафту зі Саудівської Аравії, почав купувати її у Росії. Тобто відбувся перерозподіл, і баланс загального попиту і пропозиції товару залишився майже незмінним.
По-друге, треба розуміти, що ми у КНР закуповуємо компоненти для дронів, які нині вкрай важливі для нашої армії. Безперечно, нам варто було б відмовитися від цих закупівель, щоб не бути залежними від рішень китайського керівництва. Бо, як бачимо, Пекін нині продає обом сторонам війни те, що їм потрібно, і на цьому заробляє.
● В. Степанюк:
— За рік Україна імпортує з КНР товарів на 10 — 12 мільярдів доларів. А от США, для прикладу, — на 400 — 500 мільярдів. Тому Вашингтон може покарати Пекін, а ми — ні. Та й без українських товарів китайці обійдуться. Вони купують у нас кукурудзу, пшеницю, сою. Якщо ж ми припинимо торгівлю з Пекіном, він зможе купити ці товари в ЄС, Росії, Мексики чи Аргентини.