Із 2009 року гральний бізнес в Україні офіційно перебував під забороною. У липні минулого року парламент ухвалив закон, який дозволяє діяльність офлайн- та онлайн-казино, покеру в інтернеті, букмекерську діяльність та гральні автомати. Новостворена Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей вже видала кілька ліцензій на провадження такої діяльності. Цьогоріч влада сподівається отримати від узаконення азартних ігор 7,4 мільярда гривень до бюджету.
Перспективи грального бізнесу в Україні обговорюємо з Олександром Чебаненком, адвокатом, експертом Українського інституту майбутнього, Миколою Мельником, експертом аналітичної групи “Левіафан”, та Андрієм Новаком, головою Комітету економістів України.
— Чи можна оцінити обсяг українського ринку азартних ігор?
О. Чебаненко:
— Без системи моніторінгу, яка фіксує рух грошей на кожному етапі цього бізнесу, важко оцінити ринок та його потенціал. У середньому частка доходів від азартних ігор у європейському валовому внутрішньому продукті — 0,5%, і ця цифра стабільно однакова вже протягом 20 останніх років. Відповідно до інформації, яку поширюють тематичні видання, орієнтовний обсяг українського грального ринку становить 300 — 350 млн доларів. Для порівняння: обсяг грального ринку Європи — близько 500 млрд євро.
— Скільки коштують ліцензії?
М. Мельник:
— За першу ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет компанія сплатила 39 мільйонів гривень. А загалом середня ціна ліцензій — близько 2 мільйонів доларів (приблизно 55 млн грн). Якщо держава видасть 60 — 70 ліцензій, то отримає до 9 мільярдів гривень до бюджету.
Ліцензії одержують переважно онлайн-заклади грального бізнесу, бо вони дешевше коштують. Але зауважу: якщо держава не зможе захистити операторів грального бізнесу, які платитимуть податки, від конкуренції з боку “тіньовиків”, то легалізація припиниться доволі швидко.
— У нашому суспільстві досі тривають суперечки, чи треба було взагалі легалізовувати гральний бізнес. Ви за чи проти?
А. Новак:
— Досі гральний бізнес працюв підпільно, не сплачуючи жодних податків. Ба більше, працівники цієї сфери не були офіційно працевлаштовані. Тому це рішення — правильне.
М. Мельник:
— Ігромани були, є і будуть. Але до минулого року держава удавала, що їх немає. Власне, ухвалене законодавство стало регулювати захист гравця, встановило обмеження та відповідальність компаній за порушення ліцензійних умов тощо.
— Чи вийде гральний бізнес з тіні остаточно?
О. Чебаненко:
— Незважаючи на формальну легалізацію, гральний ринок поки що воліє залишатися здебільшого на нелегальному становищі. За умови слабкості державного контролю йому вигідніше не легалізовувати свою діяльність. Особливо, беручи до уваги, що цей бізнес в основному перебуває під контролем криміналітету. До речі, наприклад, у Німеччині гральний бізнес законом дозволений, але, за даними дослідження Університету Дюссельдорфа, в цій країні легальна гра займає лише 1,8% ринку. Чому? Фахівці стверджують, що насамперед через надвисокі податки та надмірну регуляцію. Політика держави в цій галузі має бути розумною, найсуворіший закон не працюватиме навіть попри належну роботу правоохоронних органів.
— Не встиг гральний бізнес запрацювати, а в Раді вже пропонують знизити його оподаткування. Зокрема, скасувати податок на виграш гравця, який сьогодні становить 18%. Чи доцільно це робити?
М. Мельник:
— Наприклад, найдорожча ліцензія на відкриття казино у штаті Пенсильванія у США коштує 10 мільйонів доларів. В Україні ліцензія на відкриття офлайн-казино в Києві — 18 мільйонів доларів. Якщо вже ліцензії такі дорогі, то, можливо, й справді варто встановити нижчі податки з виграшів. За оцінками фахівців, саме високий податок з виграшу гравця зупиняє прихід в Україну операторів грального бізнесу з Європи.
А. Новак:
— Не згоден. Ідею про зниження податків вважаю недоречною. Адже саме високе оподаткування азартних ігор і лотерей мінімізує доступ до них населення, поширення залежності від ігроманії, зубожіння та руйнацію українських сімей через згубні звички.
О. Чебаненко:
— Є ще такий погляд: незбалансовано високі податки грають на користь чорного азартного ринку. Вони виштовхують гравців у нелегальні ігрові зали й казино, контрольовані криміналітетом. Практика інших країн показала, що збалансованим є податок у розмірі 10%, податок понад 30% призводить до повного переходу галузі в тінь.
Ініціюючи зниження ставок податків, держава хоче вийти з глухого кута, куди сама себе завела через турборежимне, поспішне голосування закону щодо легалізації грального бізнесу.
— Можливо, Україні варто було запозичити досвід інших країн щодо легалізації ринку азартних ігор?
О. Чебаненко:
— Ми не можемо запозичити модель ні Іспанії, ні Бельгії, ні США. Багато чинників впливають на розробку моделі: менталітет і азартність населення, ставлення до гри в суспільстві, те, наскільки люди здатні вірити в дива і можливість отримати прибуток, не докладаючи зусиль, щільність поселень, адже правила для великих міст і сільської місцевості мають бути різними. Зрештою, не секрет, що в бідних країнах грають через нестачу грошей, а в багатих — через їх надлишок.
Правила не можуть бути однаковими. Завдання держави — захистити і бізнес, і гравців виваженим законом,
мета якого — не здерти шкуру з гравця з міфічною метою наповнити бюджет за будь-яких обставин, а дозволити гравцям задовольняти свій природний азарт у безпеці.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як осучаснять Повітряні сили України
