“Вони затягують переговори та намагаються втягнути США у нескінченні беззмістовні дискусії про фальшиві умови, щоби виграти час, а потім спробувати захопити ще більше земель”, — повідомив президент Володимир Зеленський про плани ворога. Більше земель, за даними української розвідки, — це Сумська, Харківська та Запорізька області.
Про те, що ворог хоче активізувати бойові дії уздовж 1000-кілометрової лінії фронту, повідомляють і західні аналітики. “На півночі російські та північнокорейські солдати майже позбавили Київ важливого козиря у переговорах, повернувши собі більшу частину Курської області. На східному фронті вже загострилися бої у Донецькій та Запорізькій областях”, — наголошують вони.
Водночас в американському Інституті вивчення війни (ISW) вважають, що новий наступ може бути частиною стратегії Москви для посилення тиску на Україну в контексті можливих мирних переговорів. За даними експертів, останнім часом російські війська активізували наступальні операції на Лиманському, Покровському та Оріхівському напрямках, а також безперервно атакують північ Сумської області. А ще просунулися на три кілометри від адміністративного кордону Донецької та Дніпропетровської областей на двох ділянках Покровського напрямку.
Аналітики кажуть: Кремль може використати ці успіхи для посилення хаосу та страху в інформаційному просторі. Однак припускають, що Росія не має достатніх резервів оперативного рівня для проведення значних наступальних операцій на Суми, Харків і Запоріжжя без передислокації військ, уже залучених на інших ділянках фронту. Тож наскільки ймовірно, що країна-агресорка таки зазіхне ще на три області?
— Про те, що росіяни готують наступальні дії, які мають тривати від шести до дев’яти місяців, тобто майже весь 2025 рік, наша розвідка знала ще восени минулого року, — каже військовий експерт, ветеран російсько-української війни Олексій Гетьман. — Тому навряд чи варто вважати, що ці плани РФ якось пов’язані з перемовним процесом щодо припинення війни. Але, безперечно, ситуація на полі бою впливатиме на переговори.
— Згоден, росіяни можуть вдатися до наступальних дій саме на цих трьох напрямках, — додає координатор групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко. — Ми вже бачимо процес підготовки. Наприклад, на Запорізькому напрямку, в районі Степового та Малих Щербаків, спостерігаємо дії тактичного рівня російських окупаційних військ. А в Курській та Білгородській областях вони мають накопичений ресурс, завданням якого наразі є диверсійні операції або операції зі стримування.
— Насправді наступ уже відбувається і в Сумській, і в Запорізькій, і в Харківській областях. І його варто розцінювати як фактор політичного тиску Російської Федерації, — зауважує військовий експерт Дмитро Снєгирьов. — Москва дає Вашингтону і Києву сигнал: якщо ви не пристанете на наш ультиматум — не виведете підрозділи Сил оборони України із Запорізької, Херсонської та Донецької областей, то ми масштабуватимемо театр бойових дій і військовим шляхом, а не дипломатичним вирішуватимемо питання цілковитого контролю над українськими територіями.
— Що вказує на те, що росіяни вже активізувалися?
● Д. Снєгирьов:
— Відбувається різка інтенсифікація бойових дій у Запорізькій області — у районі Малої Токмачки та П’ятихаток. Росіяни намагаються вийти до Оріхова і поліпшити своє тактичне становище. Крім військового тиску, ворог використовує тактику терору проти цивільного населення. Маю на увазі удари по житлових районах Запоріжжя та по інших населених пунктах області. На Запорізький напрямок росіяни наразі перекинули підрозділи 7-ї повітряно-десантної дивізії, яка раніше була залучена в Курській області.
Аналогічна ситуація в Сумській області, де вже діють не окремі диверсійно-розвідувальні групи, а окупаційні війська — там вони намагаються розширити зону своєї присутності. Активні бої тривають у районі населеного пункту Басівка. Є дані об’єктивного контролю, які свідчать про присутність росіян на КПВВ Суджа, що на Курщині.
— За останній тиждень різко збільшилася кількість атак у районі Вовчанська на Харківщині, — продовжує Дмитро Снєгирьов. — Сюди росіяни перекинули з Курської області підрозділи спецпризначення дивізії Росгвардії та намагаються атакувати поблизу населеного пункту Дворіччя. Головне їхнє завдання — вийти на Куп’янськ-Вузловий. Це стратегічний залізничний хаб Сил оборони України. Якщо окупанти встановлять над ним контроль, це дасть їм можливість поліпшити свою логістику, тобто без проблем перекидати особовий склад та бронетехніку. На Вовчанському напрямку ворог має на меті прорвати оборону ЗСУ й спробувати вийти безпосередньо на вогневе ураження житлових кварталів міста Харкова. Ось чому цей напрямок стратегічно важливий і для нас, і для них.
Додам, що інтенсифікація бойових дій відбувається не тільки у цих трьох областях, а й на інших ділянках фронту. Йдеться, зокрема, про Донецький напрямок — там складна ситуація у Торецьку, поблизу Лиману, Краматорська й Покровська. Загалом же лінія бойового зіткнення за рахунок Сумської області вже збільшилася до 1400 кілометрів.
— Чи вистачить росіянам ресурсу, щоб на такій великій ділянці фронту вести наступальні операції?
● Д. Снєгирьов:
— Так, у них загальний мобілізаційний резерв — до 15 мільйонів осіб. Тож якщо наявного людського ресурсу бракуватиме — так званого спецконтингенту, примусово мобілізованих з окупованих територій, контрактників, — то Путін може оголосити часткову мобілізацію. Що ж до засобів ураження, артилерійських снарядів тощо, то Російська Федерація компенсуватиме їх нестачу завдяки постачанням з КНДР та Ірану.
● О. Коваленко:
— Як на мене, це буде не наступ, а імітація наступу. Бо навряд чи буде якийсь ефект від цих наступальних дій. Наприклад, якщо ми говоримо про загрозу місту Запоріжжя, про його окупацію, то у противника немає потенціалу для реалізації таких планів. Так само йому бракує ресурсу для окупації Сумщини чи Харківщини, чи, тим паче, обласних центрів. Цей наступ буде спробою росіян розпочати торги: мовляв, ми, якщо захочемо, можемо й до Києва дійти, тому зупиніть нас, а зупинити нас ви можете тільки у разі, якщо підете на наші умови, тобто на наші ультиматуми.
● О. Гетьман:
— Для наступу Росія може залучити ті засоби й сили, які має на сьогодні. Нині чисельність окупаційних військ становить приблизно 600 тисяч осіб. У противника немає десь у Сибіру чи на Далекому Сході додаткових людських резервів у кількості 100 тисяч чи 200 тисяч осіб, готових до участі у війні. Росіяни спроможні набрати приблизно 30 тисяч людей на місяць — через рекрутинг, приховану мобілізацію, залучення іноземних громадян, ув’язнених і так далі. Це трішки менша кількість від тієї, яку ми знищуємо щомісячно. Тобто росіяни щомісяця втрачають на 3 — 5 тисяч людей більше, ніж можуть залучити. Це приблизно 1%, якщо брати загальну кількість — 600 тисяч, але все одно це від’ємний баланс.
Так само росіяни втрачають набагато більше важкої техніки, ніж можуть поставити на фронт. Наприклад, за місяць у них може додатися 50 — 70 танків, а ми, як свідчать зведення Генерального штабу, знищуємо приблизно три танки на день. Тому я вважаю, що наступальні дії ворога відбуватимуться, але він не зможе відчутно просунутися.
Зауважу, що в історії воєн не було випадків, коли б сили, які наступають, не просунулися би на деяких ділянках фронту вперед. Інколи бувають суттєві просування, прорив лінії, переможні дії, а інколи — не дуже успішні. І коли ми говоримо про просування ворога, то маємо оперувати не квадратними метрами, а відстанню уперед. За весь 2024 рік росіяни найбільше просунулися на Покровському напрямку — на 55 кілометрів. Чи можна вважати наступальні дії армії, яка максимально просунулася за рік на 55 кілометрів і втратила майже пів мільйона вбитими та пораненими, успіхом? Навряд. Так само я не вірю в якісь успіхи країни-агресорки в запланованій наступальній операції.
— Але чи здатна буде Україна в нинішніх умовах зупинити натиск ворога?
● О. Коваленко:
— Перебуваючи в обороні, ми зможемо гальмувати наступ противника та стримувати його просування. Наш фронт не посиплеться. Що таке прорив оборони? Якщо говорити військовою мовою, то це наступ супротивника на глибину 20 — 30 кілометрів і на протяжності лінії фронту мінімум 20 — 30 кілометрів. Тобто це такий собі квадрат 20 на 20 чи 30 на 30 кілометрів.
І наступ має бути дуже швидким — щоб така площа була захоплена приблизно за два тижні. Це буде прорив першої лінії оборони, так званої смуги забезпечення, яка має глибину в середньому 5 кілометрів. Друга лінія оборони — це приблизно 15 кілометрів углиб. Якщо за тиждень-два відбувається прорив на глибину 20 кілометрів, то це прорив одразу і першої, і другої ліній оборони. Ворог фактично заходить у тилову зону. І там неможливо проводити оборонні дії, можливо тільки відступати, відступати й ще раз відступати.
Чи російська армія продемонструвала щось таке за 2024 рік, коли в них були зовсім інший потенціал, більше сил та засобів? Ні, не продемонструвала. Тому я не бачу для неї перспективи прориву нашої оборони.
● О. Гетьман:
— Думаю, ми зможемо чинити опір. Дивіться, наші Сили оборони нині стримують наступ росіян. Днями було понад 200 бойових зіткнень, але ніякого просування не відбулося. Додам, що, за даними нашої розвідки й американського Інституту вивчення війни, росіяни можуть вести такі інтенсивні бойові дії ще максимум до кінця цього року. А далі, якщо не буде досягнуто якихось мирних домовленостей, інтенсивність війни може знизитися у разів десять. Тобто буде приблизно так, як у часи АТО та ООС.
Ми розуміємо, що не можемо нині розглядати Сполучені Штати як надійного партнера. Але можемо сподіватися на співпрацю з європейцями, можемо мати спільне з ними виробництво зброї. І якщо матимемо потужного озброєння більше, як-от крилатих ракет “Довгий Нептун”, які літають на вісім тисяч кілометрів, то нам не треба буде дозволів від США на удари по території ворога, і ми почуватимемося значно впевненіше на фронті.
