Це друга частина спецпроекту газети “Експрес” про життя у селах у різних куточках України. У попередніх текстах ми розповідали про ведення господарства в селах Західної, Східної, Південної та Центральної України. Сьогодні пропонуємо вашій увазі наступний розділ — про те, як люди в різних регіонах ставляться
до влади.
Для написання тексту журналісти “Експресу” побували у чотирьох селах. Одне із них — Коломак на Харківщині. Тут у 1687 році гетьманом обрали Івана Мазепу, а згодом підписали сумнозвісні “Коломацькі статті” між козаками і царською Росією.
У центрі селища Коломак на Харківщині — пам’ятник Іванові Мазепі. У правій руці він тримає булаву, а в лівій — “Коломацькі статті”, які були підписані саме тут між козаками та російським царем. Цей документ називають вагомим кроком на шляху обмеження державних прав Гетьманщини, адже він передбачав підпорядкування її влади царю. Які політичні вподобання у сучасних коломаківців?
На останніх президентських виборах тут у першому турі 38% здобув Володимир Зеленський. Другим став Юрій Бойко із 17%. У другому ж турі за чинного нині президента проголосували 89,7% виборців, а Петру Порошенку віддали перевагу 10,3%. Утім хтозна, чи такими були б ці результати, якби коломаківці голосували сьогодні.
...69-річного Миколу Дмитровича зустрічаю у поштовому відділенні. Чоловік скаржиться на життя — нещодавно закрили завод, де він пропрацював двадцять років. “Поскорочували людей, — хмуриться він. — У мене — 40 років стажу, а пенсії — почті ноль. Нашо я ті податки платив всю жизнь?”
Схоже, найкращою владою, яка була на теренах України, пан Микола вважає радянську. “В совєцке время Коломак цвів. А колбаса яка тоді добра була! І Україна була з республік сама-сама багатша. А її зробили зараз саму-саму біднішу...”, — нарікає він.
Кого із сучасних представників влади підтримує пан Микола? “Канєшно, шо Бойка (Юрій Бойко — проросійський політик, представник ОПЗЖ). У нас, якшо нормальні люди більш грамотні, більш умні, то всі підтримують ОПЗЖ, — міркує пан Микола. — Він протів продажу землі — і ми тоже: якщо її продавати, то Україна взагалі пропаде! Ще Бойко обіцяє дешевий газ з Росії, нормальну медицину, а не те шо зараз...”
Порошенка у Коломаку, кажуть, здавна не люблять. А от Зеленського, за якого голосувала більшість виборців на останніх перегонах, уже розлюбили — не подобається людям його політика. Пенсіонер розповідає, що новини про життя здебільшого черпає із російських телеканалів.
“Цілий вечір телевізор крутимо, — розповідає. — От наша власть каже: Росія — агресор. Хоча Росія хоче налажувать отношенія, як сусід з сусідом, — каже, шо будемо газ дешевше брати. От послєдня новость: Вірменія купляє газ в Росії по 220 доларів за тисячу кубів. Люди довольні! А ми шо? Наша влада чогось не хоче миру”.
“Родичі підтримують ваші політичні вподобання?” — запитую.
“Старший син у мене не за Росію. А менший взагалі ярий українець! — каже чоловік. — Живе в Харкові. Моя жінка як починає йому шось розказувати, так зразу сварка! Даже от нащот вакцини — чого нам нізя російську колоти? Вона считається сама лучча. А син того не понімає”.
Неподалік поштового відділення проходить 32-річна Валентина Павленко, веде двох малих доньок на дитячий майданчик. Зупиняємось для розмови. Пані Валентина каже, що закінчила Харківський національний університет імені В. Каразіна за фахом “вчитель української мови і літератури”. Утім роботи не має. А в центрі зайнятості їй пропонують хіба що вакансії швеї, маляра-штукатурника...
“Ми надіялися на Зеленського. Вся родина за нього голосувала. Але щось ніяких результатів не видно, — ділиться жінка. — Робиться хуже і хуже”.
Ми надіялися на Зеленського. Вся родина за нього голосувала. Але щось ніяких результатів не видно.
За словами жінки, їй було краще жити за Януковича. “Але я в принципі в політику особо не вникаю. В родині її не обсуждаємо, свої проблеми є”, — каже вона і прощається.
А от колишня вчителька історії 65-річна Тамара Колісник каже: нинішнім життям задоволена. “Я підтримую будь-яку владу, — відповідає про вподобання. — От вибрали були Зеленського. Народ же сам так рішив, а не хто-то другий. Кого вибрали, тому і підчиняйтеся. А проблеми завжди є, були і будуть...”
Тамара Іванівна працювала у виборчих комісіях чи не на всіх волевиявленнях. Каже, що була членкинею всіх партій, які приходили до влади.
Поки ми спілкуємось, до нас підходить художній керівник місцевого музичного колективу — 50-річний Сергій Ніколаєнко.
“Про політику лучче не говорити, бо це одне ізвращєніє”, — каже він. Чоловік 15 років не ходить на вибори. “Бо потім ненавидиш себе за те, що вибрав таку людину до влади”, — пояснює пан Сергій.
Ось такі вони політичні настрої козацького Коломака — від проросійських до цілком байдужих...
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про нову хвилю еміграції
