Проект газети “Експрес” “Армія. Територія мужності” знайшов відгук у наших читачів. “Я сама виховую трьох синів, — розповідає жінка, яка зателефонувала до редакції. — Старший хоче йти служити, середній за ним тягнеться, а я переживаю, як будь-яка мати. Ваші тексти допомагають дізнатися більше про армію, для нас це важливо. Чекаю продовження”. Дякуємо всім читачам за позитивні відгуки! І пропонуємо вашій увазі третю частину проекту, в якій автор Віктор Дудар розповість про те, як відбуваються бойові стрільби, та поділиться історіями тих, хто вирішив пов’язати своє життя із військовою службою.
...Ранок кожного дня у навчальному центрі розпочинається з підняття на плацу Державного прапора та виконання Гімну України. Композиція лунає з динаміків, бійці та офіцери також співають. Завершує день також гімн. І якщо його виконання — це вимога статуту, то прослуховування запису “Молитви за Україну” у виконанні Михайла Хоми (більш відомого, як DZIDZIO) — це ініціатива начальника центру Григорія Дем’янчика. Тож кожного вечора над казармами лунає “Боже великий, єдиний, нам Україну храни”.
Отож після ранкового гімну разом із протитанкістами вирушаю на стрільби.
Бійці вантажать в автомобілі протитанкові ракетні комплекси “Стугну” та “Корсар”. Також до вантажівок причіпляють дві 100-міліметрові протитанкові гармати МТ-121 “Рапіра”. Таке озброєння використовує українська армія у бою з російськими танками на Донбасі.
“Корсар” наводять на ціль.
Сьогодні бійці відпрацьовуватимуть ураження цілей і з протитанкових ракетних комплексів, і з гармат. Причому останні вестимуть вогонь як удень, так і вночі. Мішенями служать конструкції з дерев’яних рейок і тканини, або ж стара списана техніка. Серед чоловіків-бійців, які розміщаються у кузові ЗІЛа, — одна дівчина. Це Настя Каплун — операторка-навідниця протитанкового ракетного комплексу. “Тепер багато дівчат вчаться на операторів ПТРК, — каже один із офіцерів. — У нас — гендерна рівність. Жінка на бойовій посаді — вже не дивина”.
історія бійчині
Анастасія КАПЛУН, 21 рік, Рівне
“Про військову кар’єру мріяла з дитинства, тому й підписала контракт із ЗСУ. Служу вже другий рік. У центрі півтора місяця навчаюсь на операторку-навідницю протитанкового ракетного комплексу. Враження від навчання позитивні. Є азарт від тренувань на тренажерах, хочеться якнайшвидше вразити ціль. Відчуваю шалену відповідальність — бо керую зброєю, яка може знищити танк. У перспективі планую вступати до військового вишу, щоб здобути звання офіцера”.
***
...Уночі вдарив добрячий морозець, тож надворі холодно. Доки командири оглядають ділянку стрільб на полігоні, особовий склад гріється біля пічки-буржуйки в наметі. Керівник стрільби на ділянці майор Віталій Явтушенко ознайомлює мене з планом навчань: “Ми будемо відпрацьовувати денні та нічні стрільби. Командири гармат вибиратимуть позиції самостійно. Вони вестимуть розвідку — як оптичну, так і звукову. Ви ж самі знаєте, що в зоні бойових дій слух іноді більше допомагає, ніж зір, — наприклад, машини можна розрізнити за звуком двигуна”.
Погодні умови для артилерії відіграють чималу роль. Тож офіцер одразу оцінює обстановку.
“Вітер південний, боковий, — каже майор. — А стріляти будемо на захід, північний захід. Боковий вітер для наших снарядів — це проблема. Вони мають оперення, тож снаряд буде розвертати в підвітряну сторону. Тому треба провести коригування.
Удень вражатимемо мішені на відстані дві тисячі метрів, вночі — на тисячу метрів. Одна гармата займе незахищену вогневу позицію, відпрацьовуючи ситуацію, коли ми потрапили в засідку і повинні відкрити вогонь одразу. Інша гармата вестиме вогонь з підготовленої вогневої позиції”.
Момент пострілу із 100-міліметрової "Рапіри".
Для артилеристів життєво важливий час виходу на позицію і відхід з неї.
“У першу хвилину з моменту заходу на вогневу позицію бійці мають бути готові відкрити вогонь, — пояснює Віталій Явтушенко. — Під час приведення у бойове положення затвор гармати вже відкритий і готовий до заряджання. А коли з’явиться противник, командир гармати готовий дати команду провести цілевказання та наведення”.
Майор додає: протитанкова гармата у реальному бою живе до чотирьох пострілів. Першим вона себе виявляє і встигає зробити ще три, доки може бути знищена вогнем у відповідь під час дуелі. Чим точніша буде стрільба по цілі й чим швидше бійці працюватимуть, тим більше шансів того, що гармата і розрахунок (боєць чи група бійців) виживуть.
історія бійця
Володимир ТРАЧ, 20 років, Львівщина
“Я воював на Донбасі в складі одного з добробатів. Цього року підписав контракт — служу в бригаді Морської піхоти. Взагалі-то я — покемонщик (кулеметник ПКМ. — Авт.), але тут здобуваю новий військовий фах. Спершу не дуже хотів йти на оператора-навідника “Корсара”, але батальйону треба було отримати на виїзд цю зброю, тож мене й ще одного товариша прислали на навчання. Коли став вчитися — сподобалось.
Цивільна спеціальність у мене — технолог переробки нафти й газу. А взагалі в цивільному житті мені подобалося працювати барменом-баристою. Люблю робити людям каву. Після закінчення контракту таки поступлю у виш, бо вища освіта потрібна в житті. Але контракт на службу продовжу”.
***
...Гармати рушають на вогневі позиції. Бійці тренуються якнайшвидше приводити їх у бойове положення. Першими будуть вести вогонь ПТРК. Вони вже вийшли на вогневу та встановили на горбок “Стугну”.
“Бійці зайняли вогневу позицію і готують пускову установку до ведення стрільби, а потім здійснять пуски із “Стугни” та “Корсара”. Тобто розрахунки на практиці побачать поведінку ракети в польоті, — коментує керівник ПТУРистів. — “Стугна” придатна для оборони та захисту, а “Корсар” — більш наступальна зброя, оскільки вона легша та маневреніша. Втім її дальність стрільби — два з половиною кілометра, тоді як у “Стугни” — п’ять кілометрів. Тому й цілі ми для них обрали різні”.
“Стугна” придатна для оборони та захисту, а “Корсар” — більш наступальна зброя, оскільки вона легша та маневреніша. Втім її дальність стрільби — два з половиною кілометра, тоді як у “Стугни” — п’ять кілометрів.
Оператор “Стугни” керує нею на віддалі — пульт та боєць перебувають в укритті. До установки тягнеться кабель. Команда “Постріл!”, різкий хлопок — і ракета, похитуючись у повітрі, полетіла до цілі.
Навідник “Корсара” робить пуск за установкою. Знову лунає “Постріл!” — і ракета долає свій шлях у морозному повітрі.
...Після стрільб ПТРК за роботу беруться “рапіристи”. Навідник, отримавши цілевказання, наводить гармату на ціль, трохи відходить, тримаючи в руках мотузку. Відкат у гармати під час пострілу досить великий, тож треба бути обережним. Я та інші завбачливо відкриваємо роти — інакше оглушить. Боєць смикає мотузку, лунає постріл. Вдалині розквітає грибок вибуху снаряда.
Як виявилося, для Владислава Чичиюка це — перші бойові стрільби. Тож за давньою традицією його переводять в артилеристи: вимазують обличчя нагаром та жартома б’ють гільзою нижче спини.
історія бійця
Владислав ЧИЧИЮК, 18 років, Бердичів, Житомирщина
“Я закінчив дев’ять класів, пішов вчитися у будівельне училище, а опісля підписав контракт на три роки з 26-ю артилерійською бригадою імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича. Захотілось внести хоча б якийсь вклад у перемогу України у війні. Так, вважаю, що війну неможливо просто закінчити. У ній треба перемагати. Поки мої однолітки десь собі п’ють-гуляють, я несу службу вже п’ятий місяць. Пишаюсь тим, що я — військовий.
Коли стріляю зі зброї, усвідомлюю, що вона — знаряддя вбивства. Але ми не вбиваємо людей, ми знищуємо ворога, який прийшов на нашу землю”.
***
...Тим часом сутеніє. Попри темряву, мішень у нічний приціл гармати видно досить чітко. Діяти розрахунку доводиться у повній темряві, однак із цим завданням він і цього разу справляється. Короткий спалах, “ба-бах” — і ціль вражена.
Бійці швидко чіпляють гармати до вантажівок, ми застрибуємо в кузов і вирушаємо в розташування. Молоді, які вперше відстрілялись, захоплено діляться враженнями. Старші, які вже встигли повоювати, буденно переглядають повідомлення у телефонах та відповідають на пропущені дзвінки. Для них стрільба — це вже буденна робота...
***
У наступних номерах “Експресу” розповім про музей, де зібрані унікальні експонати з історії військової частини, та опишу, як відбувається перевірка молодих солдатів на здатність діяти в бойових умовах. Також зроблю огляд сухпайка, яким харчуються солдати.
Далі буде.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що буде із зарплатами та пенсіями у 2021-му році
