Деякі американські медіа з посиланням на західних військових експертів порадили ЗСУ зосередитися у напрямку Мелітополя, щоб пробити вихід до Азовського моря. А не розпорошувати свої основні сили ще й на сході. На ці закиди відреагував Володимир Зеленський.
“У нас є схід. Хтось розуміє з фахівців, скільки там окупантів перебуває? Приблизно 200 тисяч. Пропозиція така: а давайте візьмемо звідти наші Збройні сили і кудись там перекинемо. Думаю, після цього буде наступне: пару днів, і росіяни захоплять Слов’янськ, Краматорськ, далі вони підуть на Павлоград, Дніпропетровськ, відріжуть береги”, — наголосив президент. Як Україні сприймати ці поради начебто доброзичливців?
— Ніхто не скасовував інформаційно-психологічних операцій, тож ми маємо справу саме з ними, — каже Сергій Грабський, військовий експерт, учасник миротворчих місій у Косові й Іраку. — Такі поради — особиста думка деяких західних експертів. І вони не мають нічого спільного з думкою тамтешніх військових.
— А яка думка у них?
— Вони займають конструктивнішу позицію, — додає Владислав Селезньов, ексречник Генштабу ЗСУ. — Наприклад, Марк Міллі, голова об’єднаного комітету начальників штабів США, схвально оцінює діяльність українського Генштабу та дії ЗСУ. На його думку, українське командування розподілило війська та вогневі засоби приблизно порівну між сходом та півднем. І це правильно.
— Що могло б бути, якби ми перекинули всі сили на південь?
— У зосередженні наших головних сил на півдні, а отже, у перекиданні їх туди з інших напрямків зацікавлена саме Росія, — вважає Євген Дикий, ветеран АТО, колишній командир штурмової роти батальйону “Айдар”. — Якби ми всі сили кинули на прорив до Азовського моря, то Куп’янськ та Лиман знову опинилися б у російській окупації. На Слобожанщині у противника стотисячне ударне угруповання. Вони його збирали саме для того, щоб ми були змушені розділити сили. Якби Україна віддала тимчасово противнику Куп’янськ чи Лиман, щоб збільшити шанси на перемогу на півдні, то вороже ударне угруповання далі б пішло на Харків.
Нині для ворога втримати Бахмут — політичне завдання. Вони його брали 10 місяців, поклали 100 тисяч людей і не можуть тепер так легко здати. Адже політично це буде страшна поразка. Тому й тримаються за Бахмут. Україні це вигідно, бо ми зв’язали там 50 тисяч ворогів, котрі не воюють на півдні, на тих лініях, де ми наступаємо.
На жаль, західні партнери надають нам мало зброї і техніки, доїжджає вона із запізненням. З тим ресурсом, який ми отримали, армія США навіть не пробувала б наступати. А ми наступаємо. І у нас є реальні шанси перемогти ворога навіть з тим дуже обмеженим ресурсом.
— Як діють на сьогодні українські сили оборони?
● С. Грабський:
— Ми ведемо підготовлену, ґрунтовну наступальну операцію саме на півдні. Завдання операцій на сході — стримати намагання противника просунутися. На ділянці фронту в Бахмуті проводимо контратаки для знищення противника, який зайшов у місто. Це входить у концепцію оборонної операції.
● В. Селезньов:
— Звитяга та героїзм наших воїнів, які діють на Куп’янському напрямку, не дає ворогу, що має кратну перевагу, просуватися вперед. Там співвідношення за деякими позиціями сил та засобів становить 1 до 13 на користь противника. Зауважу, що нині нема жодної спокійної ділянки фронту на всій 1450-кілометровій лінії бойових зіткнень.
● Є. Дикий:
— На півдні є три ворожі лінії оборони. Третя, найбільш дальня, призначена для забезпечення перших двох. Першу лінію ЗСУ вже пройшли. Наразі бої йдуть всередині другої лінії оборони.
