У суспільстві не вщухають дискусії щодо доцільності економічного бронювання. Керівництво держави вже не раз поверталося до цього питання, але досі чіткого бачення не має. Дехто у владі вважає, що це шанс зміцнити нашу економіку, а отже, і армію, а дехто сумнівається, що така ідея спрацює.
Нещодавно на сайті президента з’явилася петиція з проханням запровадити економічне бронювання. Вона вже набрала більш як половину потрібних для розгляду голосів. У зверненні вказано низку аргументів на користь згаданої ініціативи. Серед них — поява додаткових можливостей для фінансування ЗСУ, зменшення інфляційних ризиків, підтримка критичних секторів економіки, прогнозованість для бізнесу.
У ВРУ зареєстровано проєкт закону про промислову політику та прогнозованість реального сектору економіки (№ 11331), який передбачає, зокрема, й економічне бронювання від мобілізації.
Що ж таке економічне бронювання і чи варто його запроваджувати? Дискутуємо на цю тему разом з головою Комітету економістів України Андрієм Новаком; виконавчим директором Економічного дискусійного клубу Олегом Пендзиним; директором економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолієм Амеліним; фінансовим аналітиком Євгеном Пенцаком.
— Чи підтримуєте ідею економічного бронювання?
● О. Пендзин:
— Так, бо на сьогодні це єдина можливість наповнити державну скарбницю додатковими коштами. А додаткові кошти в бюджеті — це додаткові боєприпаси, додаткові дрони, додаткові засоби РЕБ для армії й так далі. Понад те, економічне бронювання — це один зі способів вивести частину економіки з тіні. Як відомо, влада розглядала два варіанти економічного бронювання. Перший — це коли відстрочку від мобілізації можуть отримати ті, хто платить 35 тисяч гривень і більше податків зі своєї зарплати. Друга модель — це коли роботодавець самостійно визначає, кого зі своїх працівників забронювати, й платить за нього 20 тисяч понад обов’язкові податки. Тут насправді може йтися про суму 25 чи 30 тисяч гривень. Треба вирішувати.
● А. Амелін:
— Безумовно, це питання варто обговорювати. Нині на фронт мобілізують головних інженерів, головних технологів, тобто працівників, без яких підприємство не може функціонувати. Як наслідок, воно змушене буде закритися. Що більше підприємств закриється, то менше податків надходитиме до бюджету. А, як відомо, армію ми фінансуємо нашим коштом, а не грошима міжнародних партнерів. Ми можемо мобілізувати ще 200 — 500 тисяч чи мільйон осіб, але якщо не матимемо чим їх забезпечити, то це нічого не дасть.
Нехай підприємці чи компанії, які мають фінансові ресурси, бронюють себе чи своїх працівників і створюють можливості для економіки. Сьогодні на шальках терезів маємо “збереження економіки” та “фінансування армії”. Економічне бронювання дозволить вирішити обидва питання. Тобто воно могло би бути таким собі компромісом.
— Чи згодні ви з думкою про те, що економічне бронювання дозволить підтримати економіку під час війни?
● О. Пендзин:
— Так, міністр фінансів Сергій Марченко сказав, що нам уже не вистачає на військові потреби 200 мільярдів гривень. Ми використали більше грошей на армію, ніж планували, бо не було військово-технічної допомоги від американців. Так-от, станом на минулий рік у нас було 1,2 мільйона мобілізованих осіб. На їхнє забезпечення вже бракує фінансових ресурсів. Тепер ми ще домобілізовуємо людей. Де брати гроші для них?
● А. Новак:
— Тему економічного бронювання не можна оцінювати як чорно-білу, тобто не варто ставити питання: треба чи не треба його запроваджувати? Я вважаю, що цей принцип має бути добре продуманий.
— На чому тут треба робити акцент?
● А. Новак:
— По-перше, економічне бронювання варто поширювати лише на критично важливі галузі економіки й на працівників, так би мовити, критичного фаху. По-друге, потрібно встановити квоти на таке бронювання — роботодавець повинен мати право забронювати певний відсоток військовозобов’язаних у своєму штаті. Крім того, квотування має бути й за регіональним зрізом, тобто зважаючи на густонаселеність міста, району чи області.
Якщо буде чіткий, зрозумілий та соціально прийнятний принцип економічного бронювання, то менше буде невдоволення певних груп у суспільстві. Водночас це дасть можливість працедавцям не зупиняти роботу своїх підприємств чи не скорочувати її.
Я вважаю, що суть бронювання має полягати не в тому, щоб у бюджеті з’явилося більше грошей, а в тому, щоб захистити від мобілізації критично важливих працівників для роботи економіки.
● Є. Пенцак:
— Насправді у нас критично важливі підприємства мають право на оформлення бронювання працівників. Мета економічного бронювання — зібрати більше грошей до бюджету. Якщо відстрочку даватимуть тим, хто має високі зарплати, то вийде так, що бідні мають воювати, а багаті можуть не воювати. З морально-етичного погляду це несправедливо.
Крім того, чимало з тих, хто нині на фронті, в цивільному житті також платили високі податки або ж їх могли забронювати їхні роботодавці. Але законодавчого підґрунтя для такої відстрочки на той час не було. Якщо тепер з’явиться можливість такого собі офіційного відкупу від армії, це буде несправедливо стосовно тих, хто пішов боронити країну й не знає, коли зможе демобілізуватися...
