Республіканці, які підтримували Україну, тепер не погоджуються надавати нам зброю просто так, а вимагають платити, зокрема корисними копалинами.
“Чому ми повинні просто віддати їм кошти? Зробіть це у формі позики”, — запропонував конгресменам Дональд Трамп, який прагне повернутися у президентське крісло. Ініціативу Трампа конкретизував сенатор від Республіканської партії Ліндсі Грем: “Україна багата на корисні копалини. Можна надати їй кредит під заставу надр”.
За словами республіканців, озвучена ідея набирає дедалі більшого імпульсу і, як вважають вони, не буде “надто образливою для одержувачів допомоги”. Але чи погодиться на це Київ? З’ясовуємо у розмові з експертом Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Олексієм Кущем; директором економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолієм Амеліним; старшим економістом Центру соціально-економічних досліджень “Case Україна” Володимиром Дубровським; ексміністром охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України Юрієм Костенком.
— Які корисні копалини можуть передусім цікавити американців?
● О. Кущ:
— По-перше, це титанові та магнієві руди. Зауважу, що титан — найважливіший елемент в авіа- та ракетобудуванні. По-друге, це літій, графіт і германій. Літій та графіт потрібні для виробництва електромобілів, які будуть у мегатренді в найближчі двадцять років. До речі, до цих запасів придивляється Ілон Маск. Германій — унікальний елемент для виробництва напівпровідників. Його можна видобувати і з вугленосних пластів. Зауважу, що нині США та ЄС переносять виробництво напівпровідників та чипів з Азії на свої території.
По-третє, це рідкісноземельні метали, які використовують для виробництва напівпровідників, базових станцій 5G, сонячних батарей і так далі. Для США завдання №1 — позбутися залежності від Китаю в частині видобутку рідкісноземельних металів. Сьогодні КНР контролює 90% ринку рідкісноземельних ресурсів і вміло користає зі ситуації, шантажуючи США та запроваджуючи обмеження (квоти, мита тощо) на експорт цієї сировини. У разі наростання протистояння між Пекіном і Вашингтоном, зокрема торговельних війн та конфлікту навколо Тайваню, КНР узагалі може заблокувати експорт рідкісноземельних металів на світові ринки.
По-четверте, важливим ресурсом для Штатів є уран. Атомних блоків у світі більшає, а запасів урану меншає. США нині залежать від постачання урану з Казахстану та Росії.
● А. Амелін:
— Сполучені Штати на 50% або й більше залежні від 26-ти із 32 найважливіших корисних копалин. Це означає, що 81% ресурсів, які вони використовують, видобувають за кордоном. Понад те, Китай є головним джерелом для 11-ти із цих 26 видів копалин.
Зокрема, США вкрай зацікавлені у титані. Раніше до 50% його вони отримували з Росії. Нині Китай — найбільший виробник титанової губки та порошку, які використовують у 3D-друці. Цікавить американців літій, який застосовують для накопичувачів енергії. А ще — арсенід галію, потрібний для виготовлення напівпровідників, лазерних діодів та сонячних панелей, і германій, який використовують для виробництва напівпровідників і резисторів. Залежність від Китаю тут критична.
— Чи є в нас достатньо цих стратегічних ресурсів?
● А. Амелін:
— За даними ООН, в Україні зосереджено 5% світових запасів критичних матеріалів. Ми маємо значні запаси титану, урану, літію, галію, германію, графіту. І це далеко не повний список. Але вже його досить для того, щоб запрошувати Америку до партнерства в розробці таких важливих для неї родовищ.
Крім того, Україна має потенційно найбільші запаси газу в Європі і досить великі запаси нафти. Зауважу, що американцям вигідніше добувати газ в Україні та, використовуючи українську газотранспортну систему, постачати його до Європи, ніж везти морем свій скраплений газ. Нафта — ресурс, попит на який зберігатиметься у наступні 10 — 15 років. Це не лише моторне пальне, це ресурс і для нафтохімії.
● О. Кущ:
— Сукупну вартість корисних копалин в Україні оцінюють щонайменше у 15 трильйонів доларів. Запасів титанових та магнієвих руд у нас на 600 — 700 мільярдів доларів. Запаси літію та графіту становлять орієнтовно 100 мільярдів доларів. Приблизно такі самі — на 100 мільярдів — запаси германію, а також рідкісноземельних ресурсів.
Урану в нас на 30 — 50 мільярдів доларів. Начебто небагато, але стратегічно дуже цінно. Для порівняння, найбільший продавець урану Казахстан експортує його на 3,4 мільярда доларів на рік. Тобто наших запасів вистачить на компенсацію казахського експорту протягом кількох десятків років. Якщо підсумувати, виходить, що приблизно один трильйон доларів природних запасів в Україні мають стратегічну цінність для Заходу.
● Ю. Костенко:
— В Україні одні з найбільших у Європі поклади титану. Штати ще тоді, коли я працював в уряді, цікавилися цією тематикою. Але, на превеликий жаль, Україна усі титанові родовища через фірми Фірташа роками передавала Росії. РФ фактично зупинила Запорізький титано-магнієвий комбінат, і весь прокат виробляє у себе, імпортуючи через підставні західні компанії українську сировину. 80% прокату вона продає Сполученим Штатам та отримує надприбутки. Питання: чому ми за тридцять три роки не створили зі США спільного підприємства з виробництва прокату, модернізувавши, для прикладу, той же Запорізький титано-магнієвий комбінат?
США критично залежать від російських постачань не лише титану, а й урану. Щоправда, щодо урану є певні зрушення: країни G7 ухвалили рішення про виробництво спільними зусиллями невеликої кількості ядерного палива, подбавши про ресурсну базу, тобто про уран. І тут Україна могла б відіграти визначальну роль. Бо в нас нерозроблених запасів урану на 300 років.
— Де розташовані запаси наших критичних ресурсів? Чи вони не на окупованих нині територіях?
● О. Кущ:
— Більшість запасів корисних копалин — на 9 із 15 трильйонів доларів — залягають на окупованих територіях Луганської, Донецької, Запорізької областей та в зоні бойових дій. Щоправда, корисні копалини на Донеччині та Луганщині — це здебільшого вугілля. У нас узагалі із 15 трильйонів доларів запасів 10 трильйонів — вугілля. Але воно, з погляду “зеленого” енергетичного переходу, перестає бути стратегічним ресурсом. Навряд чи хтось із західних країн інвестуватиме у видобування вугілля в Україні.
● В. Дубровський:
— Насправді більшість покладів корисних копалин, які мають стратегічне значення (а це ванадієві, літієві, титанові, уранові руди), — на території, підконтрольній Києву. Для прикладу, головні запаси титану в Україні належать до Малишевського (Дніпропетровська область) та Іршанського (Житомирська область) родовищ. Значні запаси зосереджено також у Стремигородському родовищі на Житомирщині, але воно поки що перебуває на стадії проектування.
— Чи може Україна пристати на варіант Штатів — розраховуватися за зброю своїми корисними копалинами?
● О. Кущ:
— Тут йдеться про те, що Україна мала б за гроші передати свої корисні копалини американським компаніям у користування і спрямувати ці гроші на погашення боргів. Як на мене, такий варіант малоймовірний. Для цього потрібно випускати спеціальні боргові інструменти з погашенням у формі природних ресурсів. Має бути ухвалено відповідні постанови й закони, а це суперечитиме Конституції, бо в нас, згідно з Конституцією, природні ресурси належать народу. Заяви про операції з боргом під заставу корисних копалин — це радше фігура мови з боку деяких західних політиків.
Урешті-решт, не можна допускати, щоб природні ресурси пішли на погашення боргів. Бо тоді ми втратимо можливість вибудувати кластерну модель економіки. А кластерна модель передбачає перетворення сировини у готову продукцію і збільшення доданої вартості в економіці. Наша сировина має працювати на нашу економіку, і західні інвестори, які хочуть видобувати копалини, мають використовувати їх тут, в Україні, для переробки.
Наприклад, якщо хочуть видобувати літій, то мають відкривати завод з виробництва акумуляторів чи з виробництва автомобілів в Україні. Якщо хочуть видобувати титан, то мають відкривати чи відновлювати старі заводи, які є у нас, з виробництва титанової продукції.
● Ю. Костенко:
— За розумної державної політики — створення спільних інфраструктурних проектів у стратегічній сфері — ми можемо дуже багато отримувати не лише від США, а й від інших країн. У кооперації із Заходом ми повинні постачати на світові ринки не сировину, а готову продукцію. Треба домовлятися зі Штатами на паритетних умовах про нинішню допомогу у війні з російським агресором. До слова, якби США колись зайшли зі своїми глибинними економічними інтересами в Україну, то Путін не розпочав би цієї війни.
● В. Дубровський:
— Не бачу нічого надто страшного в тому, щоб поклади наших стратегічних копалин розробляли іноземці. Для нас як для країни нині найважливіше вижити. Якщо обирати між тим, щоб допустити США до наших родовищ і вижити, і тим, що можемо не вижити, то, звісно, вибір на користь першого.
