“І цією дорогою їхав монарх?” — замислююся, сидячи в бусі, який підскакує на вузькій дорозі. Поруч — чоловік із величезною сіткою капусти. Минаємо безкраї поля, зорані на зиму. Праворуч — Дніпро. Попереду — придорожній напис “Ласкаво просимо до села Зміївка”, те саме тут зазначено шведською, німецькою та англійською мовами. Ось я і приїхала в це унікальне село.
ТРІШКИ ІСТОРІЇ
237 років тому в Зміївці на Херсонщині осіли депортовані Катериною ІІ шведи. Мешканців балтійського острова Даге примусово переселили із завойованих російським військом земель. На територію України вирушило 2,5 тисячі шведів. Живими на місце майбутньої Зміївки дісталися 500. Переселенцям обіцяли, що тут їх чекають будиночки, родючі землі. Вони побачили перед собою голий степ і Дніпро. Вижили, бо вміли ловити рибу.
У 1929 році до Зміївки приплило велике судно. Шведам дозволили повернутися на історичну батьківщину й оселитися на острові Готланд. Однак 250 осіб повернулися звідти в Україну. Звикли до життя над Дніпром, та й носіям старошведської з України було важко порозумітися у новому світі “високої” шведської мови. Зв’язки між родичами Готланду та Зміївки стали відновлюватися наприкінці 1990-х.
Загалом у Зміївку переселялись і німецькі колоністи. А потім додалися й переселені із Західної України. Свого часу тут жило 15 національностей! Нині у селі є 25 чистих і мішаних шведських сімей.
“У часи моєї молодості українці на нас показували пальцями, сміялися, — розповідає 60-річна Валентина Василишина, чистокровна шведка з дівочим прізвищем Герман. — А тепер українці ще більше хочуть стати шведами, ніж самі шведи. Відчувають допомогу з того боку. Зокрема, Швеція допомагає ліками, старим лежачим — памперсами. І не лише шведам, а й українцям”.
“ДУМАЛИ, ЩО КОРОЛЕВА БУДЕ В КОРОНІ!”
“У 2008 році тут спеціально поклали асфальт на трасу, — розповідає вчителька шведської та англійської мов Лариса Белей про приїзд до Зміївки монархів Карла XVI Густава та Сильвії. — Село готувалося до цієї події тиждень!
Король із королевою пройшлися селом. Уся Зміївка дивувалася, бо думали, що королева буде в короні, довгій сукні, з придворними. А вони навіть не мали окремої машини. Разом зі всіма шведами приїхали з Херсонського аеропорту автобусом. Король підходив до нас, кожному тиснув руку і вітався “Хей!”
Король підходив до нас, кожному тиснув руку і вітався “Хей!”
До Лариси Миколаївни я зайшла після її шостого уроку англійської. Його проводять у класі, який обладнали за рахунок шведських спонсорів: купили, зокрема, м’які стільці, нові парти. На заняття до Лариси Белей ходять діти й дорослі переважно шведського походження.
“У нас вдома говорили по-старошведськи, — згадує Валентина Нільсівна Василишин, яка також вчилась у пані Лариси. — А коли сюди приїжджали шведські туристи, ми їх не розуміли. Вони балакають між собою, а ми стоїмо збоку та сміємося собі, бо сучасною мовою могли хіба сказати: “Привіт! Як справи?”
Сусід Валентини Василишиної вставляє у флагшток на її хаті прапор Швеції.
До речі, сьогодні почути старошведську до Зміївки їдуть прості шведи, а також студенти-філологи з України та Швеції — адже тільки тут вона збереглася. А ще зі Швеції радо приїздять, аби побенкетувати в Зміївці.
“Один швед захотів відсвяткувати у нас 75 років, — розповідає Валентина Василишина. — Приїхав із жінкою та її сестрою з чоловіком. Зійшлося 40 осіб. Я була ведучою свята. Потім той швед казав, що у своєму житті ніколи так весело не святкував. Сам небалакучий і тихий. А тут відірвався, як дитина. Недавно телефонував мені. У червні день народження його дружини. Хочуть тут святкувати. Її дідусь і бабуся — звідси”.
Одна пара зі Швеції справляла у Зміївці весілля. Він — депутат парламенту, вона — керівниця музею на острові Готланд. Валентина Нільсівна показує на телефоні відео: молодята мчать катером по Дніпру. На березі — столи з частунками. Прийшло тоді понад 150 гостей. Молодому місцеві подарували вишиванку. Молодій — сукню з українським орнаментом.
ЕМІГРУВАТИ ДО ШВЕЦІЇ — ВАЖКО
У клас заходить старшокласниця Марина з великими карими очима і густим темним волоссям, високо зібраним у хвіст. Її мати — українка, батько — швед. “Марина-Аманда Бускас”, — представляє дівчинку Лариса Белей.
У класі іноземних мов Зміївської школи можна безплатно вивчати шведську.
“Ми завжди з батьками ходили до шведів, коли вони сюди приїжджали, — каже дівчинка. — А цього року я три місяці жила у Швеції, в одній родині. Коли торік уперше туди приїхала, відчувала, ніби я справді шведка. Хоча сприймаю себе українкою, у тамтешньому середовищі мені комфортніше”.
Марина мріє навчатися у Швеції на юриста. Хоче стати там політиком і працювати на підтримку зв’язків із Україною. Виходимо зі школи. Лариса Миколаївна цокає каблуками по асфальту. Каже: Зміївка вирізняється рівнем життя серед навколишніх сіл. Має дві школи, два клуби, поліклініку, будинок для людей похилого віку. Під парканами стоять трактори та причепи. Багато людей працює на землі.
“Люди йдуть до фермерів на картоплю, на моркву, на буряк. І самі садять величезні городи, щоб прогодуватися, — додає жінка. — Виїхати до Швеції? Попри їхню відкритість до спілкування, потрапити туди на постійне проживання дуже важко”.
Щоправда, у селі кажуть, що дехто з місцевих чоловіків працює у Швеції нелегально.
ЯКІ ЧОЛОВІКИ КРАЩІ: ШВЕДИ ЧИ УКРАЇНЦІ?
60-річна Анна Буш — наполовину шведка, наполовину — німкеня. Прийшла до Валентини Василишиної, яка запросила і мене в гості. Вони — двоюрідні сестри. Жінки ставлять на стіл картопляне пюре, тушковану качку, бутерброди з ковбасою.
“Ножі треба? Бо ми їх подаємо, лише коли шведи приїжджають, — сміється Валентина Нільсівна. — Там, якщо запрошують у гості, то питають, на що ви розраховуєте: на суп чи на торт? І готують щось одне. І в яку хату не зайдеш — обізатєльно кофе. Часом ми вже не могли на нього дивитися. Ще й таке кріпке п’ють. То ми туди молока, ще й цукру”.
Обидві жінки живуть не зі шведами. Чоловік Валентини Василишиної — із переселених бойків із Західної України, Анни Арнольдівни — молдаванин, а перший чоловік був напівшведом. Питаю, які чоловіки кращі. “Треба окремо говорити про шведів у Швеції та шведів в Україні. Наш чоловік сідає і чекає, щоб накрили, погодували, забрали. У Швеції такого немає. Знайомий звідти Оскар у 90 років жінці допомагав — тарілочки принесе, вилочки розкладе”.
У Зміївці, навіть серед українців, прижилися шведські страви — “кухи” і “шупнуд- лі”. “Куха” — це солодке тісто, посипане затіркою з борошна і повидла. “Шупнудлі” готують із борошна на соді. Корж змащують олією, скручують у рулет, ріжуть на шматки. Кладуть на шар порізаної картоплі та засмажки. Каструлю зверху зав’язують мокрою тканиною, щоби не виходив пар. На денце наливають воду. Страва готується на пару.
“А шведи на Готланді перейняли у нас борщ, — каже пані Анна. — В останню суботу жовтня мають Свято борщу. Його готують різні господині. Кожна виставляє свою каструлю. Печуть до нього і пампушки з часником”.
До слова, зі Швеції до Зміївки декілька разів на рік приїздить лютеранський пастор. Шведи тут дотримуються свого календаря свят. А найбільше люблять Різдво, до якого уже починають приготування.
У таких будинках раніше жили шведські родини.
“Готуємо вечерю 24 грудня, — каже пані Анна. — Кутю, пісні страви не робимо. Треба засмажити качку, гуску чи курку. На свята у нас збирається вся сім’я!” Після гостин у сестер-шведок мені час бігти на автобус. І вже за 10 хвилин я знову трясуся у “спринтері” на дорозі, якою їхав сам шведський король. Ех, цікаве життя у Зміївці!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як люди живуть в українських селах, де немає мобільної мережі.
