У катарській Досі завершився чемпіонат світу з кульової стрільби, який тривав два тижні. Представники збірної України здобули три медалі.
До всіх нагород долучився 29-літній армієць Павло Коростильов. В особистих змаганнях зі стрільби зі стандартного пістолета на дистанції 25 метрів він здобув “срібло”. Разом із Максимом Городинцем та Володимиром Пастернаком виборов командну “бронзу” в цій же дисципліні. Також це тріо перемогло в командних змаганнях зі стрільби з центрального пістолета на дистанції 25 метрів. У підсумку збірна України завершила чемпіонат світу на 12-му місці, яке розділила з командами Данії та Фінляндії. Перемогу на турнірі святкував Китай (27 медалей, 13 з яких — золоті).
“Це були перші змагання, де розігрувалися олімпійські ліцензії на Ігри-2028. Ми хотіли взяти хоча б одну квоту, але, на жаль, не вдалося через різні причини, — зауважує Олександр Камінський, головний тренер збірної України з кульової стрільби. — Наприклад, Сергій Куліш чудово стріляв. Та під час його виступу здійнялась справжня буря і йому забракло два бали, щоб вийти у фінал. Або ж Марія Шейніна з Дніпра. Виступала добре й набрала 588 очок, а для входу у фінал треба було 589. Загалом на цьому чемпіонаті була величезна конкуренція. Скажімо, Україну представляли 11 спортсменів, а Індію — 58. Індійці везуть величезні команди на подібні змагання і на кожну вправу виходить інший спортсмен. А в нас той же Коростильов виступає у п’яти вправах”. До слова, у стрільбі зі стандартного пістолета на дистанції 25 метрів, де виступав Павло, олімпійські квоти не розігрували.
Попри все, за словами тренера, 12-те загальнокомандне місце серед 90 збірних — не такий вже й поганий результат. А щодо квот, то їх ще розігруватимуть і впродовж наступного року, і 2028-го. Тому шанси відібратися на Ігри у наших стрільців будуть.
Олександр Камінський каже, що дорога до Катару була ще тим випробуванням. “Логістика просто жахлива. Ми вже знаємо, як вміють тримати автобуси на кордоні поляки, тому виїжджаємо з величезним запасом. Цього разу нормально пройшли кордон, дістались аеропорту Варшави й тут Катарські авіалінії заявили, що не візьмуть нас на борт зі зброєю, — зауважує головний тренер. — Відповідно ми не полетіли, ночували в аеропорту дві доби, поки інша авіакомпанія нас взяла. Тобто замість того, щоб два дні тренуватись у Катарі, ми сиділи в аеропорту Варшави. Та й дорога назад була не без пригод. Хоч всі документи були в порядку, вся зброя описана. Та прийшов якийсь чиновник і безпідставно тримав нас дві години в аеропорту Дохи. До жодної іншої команди, яка везе зі собою зброю, немає такого жахливого ставлення, як до української”.