Повернутися до звичного життя — саме таке завдання ставлять перед собою футбольні клуби, які змушені були припинити виступи у чемпіонаті України. Вже цьогоріч вони хочуть знову виступати на футбольних полях. Хто саме хоче повернутися? З якими проблемами стикаються клуби після річного простою?
Забігаючи наперед, зазначимо, що два клуби — УПЛ “Маріуполь” і “Десна” (Чернігів) — цьогоріч не повернуться. Вони не подавали документів на атестацію, відтак у новому сезоні ми їх не побачимо. А що ж у інших?
Найактивніше до справи взявся київський “Лівий Берег”. Ця команда не лише повертається у великий футбол, вона вже грає у зимовому Кубку України ПФЛ.
“Нам, можна сказати, ще пощастило. Жодна клубна інфраструктура внаслідок військових дій не постраждала, — каже головний тренер “Лівого Берега” Віталій Первак. — У нас немає жодних організаційних проблем, керівництво все оперативно вирішує. Найбільша проблема — комплектація складу. Усі наші футболісти після початку війни порозбігалися, тепер слід набирати нових. Але це не так просто, більшість хороших гравців — на контрактах в інших клубах. Шукаємо вільних агентів, десь залучаємо молодь... Цей процес триватиме дуже довго, мусимо сформувати боєздатний колектив. І ми це таки зробимо, бо іншого варіанта немає. Ми повернемось у футбол”.
Грізний у минулому волочиський “Агробізнес” теж планує повернутися, але наразі різких рухів не робить. Усе керівництво клубу разом з президентом Олегом Собуцьким нині на фронті, але плани у них амбітні й у тилу.
“У структурі клубу ще залишилось декілька працівників, які доглядають поля і приміщення, — каже головний тренер “Агробізнесу” Олександр Чижевський. — Футболістів у нас немає. Жодного! І це велика проблема, бо старих повернути вже не вдасться, а нових... Ті, хто добре грає, всі на контрактах. Брати молодь з інших клубів, бо у нас немає своєї академії, — дорого, бо за таких гравців слід платити компенсацію. Звісно, я постійно моніторю ситуацію на ринку гравців, і ближче до початку чемпіонату будемо формувати команду. Бо нині когось запрошувати немає змісту. Такій людині слід платити зарплату, а грати й тренуватися вона не зможе”.
Хмельницьке “Поділля” теж проходить атестацію і хоче повернутись. Цій команді зробити це буде простіше, бо все-таки вона з обласного центру, і там реальніше знайти фінансування. Чого не скажеш про “Тростянець” із Сумщини. Ця команда до війни перебувала на бюджеті громади, а тепер гроші у футбол ніхто не скерує. Тож самого бажання недостатньо — потрібні кошти. А де шукати інвестора на Сумщині, яку добряче понищили російські загарбники?
Не проти повернутися у футбол і луцька “Волинь”. Вона зберегла свою академію U-19, тож назбирати гравців зможе. Щоправда, проблеми можуть виникнути з іншого боку. У футбольних кулуарах кажуть, що багаторічний президент цього клубу охолов до футболу, відтак можливі проблеми з фінансуванням.
“Краматорськ” теж каже, що хоче повернутися, але... Перебувати у своєму місті ця команда через війну не може, а для базування в іншому потрібні додаткові кошти, яких обмаль. Також хоче повернутися запорізький “Металург”, однак там ситуація схожа на краматорську. Наближеність до фронту, постійні обстріли й жодної впевненості у майбутньому залишають ці наміри у підвішеному стані.
Нагадаємо, навесні минулого року УАФ дала командам рік відтермінування від змагань зі збереженням для них місця у лізі, де вони грали. Рік завершується, тож команди, природно, хочуть повернутися. А ті, хто не повернуться, втратять статус професійних і свою діяльність будуть змушені розпочинати з нуля. Тобто спершу виграти аматорський чемпіонат, тоді — виграти другу лігу, виграти першу... На це потрібні роки й шалені гроші. Цього ніхто не хоче, тож, очевидно, клуби робитимуть усе, аби таки повернутися у відведений футбольними чиновниками рік.
