Йому пророкували блискучу спортивну кар’єру. Але Макар з дитинства марив армією, тому вступив до військового вишу.
“Кожен спогад про сина дається важко, адже ця рана тепер навіки. Стільки ж усього він не встиг, — каже Ірина Єрофеєва, мама воїна. — Макар змалку цікавився всім, що пов’язано з війною — зброєю, вибухівкою, тактикою ведення бойових дій. Потім ходив на гурток з польової стрільби. Багато читав, особливо історичну, наукову та психологічну літературу, але любив і поезію. Із дев’яти років син займався хокеєм професійно, був захисником команд Дніпра — “Зеніту”, “Яструбів”, “Аврори”. У 2014 році став срібним призером чемпіонату України з хокею. Сину пророкували велике майбутнє у спорті, кликали у київський “Сокіл”. Але після школи він вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, де й дістав позивний “Джонні”. Бо дуже часто бігав на навчаннях у ліцеї з американською автоматичною гвинтівкою (“емкою”) або в американському екіпіруванні. Вищу освіту син здобув у військовій академії Сухопутних військ в Одесі”.
Із червня 2021 року Макар Єрофеєв служив у розвідувальній роті 92-ї окремої штурмової бригади, став командиром розвідувального взводу, потім — заступником командира роти. Велику війну зустрів на Харківщині.
“Його група змогла спалити ворожий склад боєприпасів у тилу противника, — розповідає брат воїна Антон Єрофеєв. — Макар добре знав англійську, тому часто його групу підсилювали бійцями Іноземного легіону. Біля Куп’янська братів підрозділ потрапив у засідку. Макар дістав два кульові поранення, самотужки наклав турнікети і дійшов до точки евакуації. А потім... втік зі шпиталю до своїх хлопців”. За відвагу боєць був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня і медаллю “Захисник Вітчизни”.
Восени 2023-го Макар Єрофеєв разом із побратимами перебував на Донеччині — тримали оборону ключової траси, щоб вороги не змогли взяти в оточення Бахмут.
“11 листопада біля села Андріївка зав’язався бій. Спецпризначенцю з Іноземного легіону — литовцю Вітаутасу з псевдо “Вінні” перебило ноги, бо він наступив на міну, — провадить далі Антон Єрофеєв. — Макар кинувся його евакуйовувати, разом з побратимами зробили імпровізовані ноші з гілок. По рації наших бійців попередили, що буде обстріл і треба відступати. Макар віддав підлеглим наказ розосередитися, сховатися у бліндажі й підвалі поблизу. А сам вимкнув усі рації та до останку відмовлявся кидати пораненого. У Макара влучив один з мінометних осколків. Він загинув. А його побратим з Литви вижив, правда, довго потім лікувався. Наша родина з ним спілкується. Він щоразу зі сльозами дякує за цей порятунок”.
У грудні минулого року Макара Єрофеєва удостоєно звання Героя України. На честь хороброго воїна назвали нову розвідувальну роту в його бригаді. У пам’ять про бійця проводять хокейні турніри. “Боляче, що син не встиг створити родину, він тільки зустрів кохану дівчину”, — з болем каже мати захисника.
