Зокрема, тепер для оформлення квартири або автомобіля на дитину не потрібен дозвіл органів опіки та піклування. У певних випадках можна буде обійтися і без згоди одного з батьків.
— Ці зміни спрямовані насамперед на спрощення процедури набуття майна малолітніми та неповнолітніми особами. Якщо раніше навіть для оформлення квартири, паркомісця чи транспортного засобу на дитину батьки мусили попередньо отримати дозвіл органу опіки та піклування, то тепер це робити їм не потрібно, — зауважує юристка практики нерухомості та будівництва Тетяна Тернавська. — Вимога отримувати дозвіл зберігається лише у випадках, коли йдеться про відчуження майна, його поділ або виділ (юридична процедура, коли один зі співвласників дістає свою частку спільного майна в натурі — окрему кімнату, частину будинку з окремим входом тощо. — Авт.). Власне, закон розмежовує дві різні правові ситуації: набуття майна і розпоряджання ним.
Спрощення процедури значно скоротить строки оформлення договорів дарування, спадкування, купівлі-продажу на користь дитини, зменшить бюрократичне навантаження на сім’ї та нотаріусів. А також усуне випадки, коли формальна процедура затягувала правочин без реальної на те причини.
— Чи правда, що оформляти нерухомість на дитину можна буде і без згоди одного з батьків?
— Так, закон передбачає можливість укладення правочинів без згоди одного з батьків у чітко визначених випадках. Йдеться про ситуації, коли один із батьків перебуває в полоні, є заручником, інтернований у нейтральну державу, визнаний безвісти зниклим або фактично не бере участі в житті дитини, зокрема проживає окремо понад шість місяців без участі у її вихованні та утриманні. У таких випадках законодавець фактично адаптує правове регулювання до воєнної реальності, коли отримати формальну згоду другого з батьків об’єктивно неможливо. Однак така відсутність має бути належним чином підтверджена документально, оскільки нотаріус повинен мати правову підставу для посвідчення правочину.
— Як загалом розцінюєте ухвалені зміни?
— Раніше існувала певна правова колізія: навіть коли батьки оформлювали майно винятково в інтересах дитини, то змушені були проходити ту саму процедуру погодження, що й у випадках продажу чи відчуження. Тепер закон чіткіше спирається на принцип: контроль держави потрібен там, де є ризик втрати дитячого майна, але не там, де майно дитина набуває у власність. Водночас важливо, що запобіжник від зловживань збережено: при продажу, обміні, поділі або іншому розпорядженні майном дозвіл органу опіки залишається обов’язковим. Тобто закон спрощує процедури, але не послаблює захисту майнових прав дитини.
