Воїн мріяв повести доньку до першого класу. І мріяв про сина. Але всі плани Дениса Пясецького із Чернігова зруйнувала велика війна. Взимку цього року командира гранатометного відділення смертельно поранило у бою. У нього залишилися батьки, сестра, дружина та донечка.
“Щовихідних купуємо найкрасивіші квіти та їдемо до нашого Дениса. Інколи здається, що він десь на війні й після перемоги повернеться. І ми знову зберемось у батьків за родинним столом, жартуватимемо й згадуватимемо найкращі дитячі роки, — каже Сніжана Пясецька, сестра воїна. — Денис — мій молодший брат, між нами змалечку був особливий зв’язок. Ніколи ми не конфліктували й ділились усім. Він дорожив життям, завжди усміхався, навіть у важкі моменти. А ще — нікому не відмовляв у допомозі. Денис працював у правоохоронних органах на різних посадах — був інспектором ювенальної поліції, дільничним офіцером. Робота непроста, але братові завжди вдавалось знайти підхід до людей. Саме за це місцеві поважали Дениса та довіряли йому. Під час служби в поліції познайомився з майбутньою дружиною Юлією. Невдовзі вони побрались і стали батьками Настуні, якій зараз п’ять років”.
У 2015-му Денис Пясецький забезпечував охорону публічного порядку біля Верховної Ради. В результаті вибуху гранати отримав осколкові поранення ніг. Певний час лікувався у столиці та Чернігові.
“Це справді диво, що брат тоді вижив. Проте уламки з кінцівок лікарі так і не змогли витягнути. Згодом він захотів повернутись до цивільного життя й звільнився з поліції, — продовжує співрозмовниця. — Із першого дня повномасштабної війни Денис брав участь в обороні Чернігова. Опісля звільнення рідного краю — волонтерив, а у травні 2022-го добровільно подався до військкомату й приєднався до лав ЗСУ”. Денис Пясецький служив на посаді командира відділення взводу вогневої підтримки, брав участь у боях на Сході. За мужність і героїзм був нагороджений почесним нагрудним знаком “Золотий хрест” та медаллю “Кращий сержант”.
“Побратими розповідали, що Денис був справжнім командиром, який цінував життя кожного солдата, зразком незламності та міцності духу, — додає Сніжана Пясецька. — Востаннє брат був удома влітку 2023-го, приїхав на іменини донечки. А 2 січня 2024 року вирушив на своє останнє бойове завдання під Бахмутом. З усіх боків тоді наступали окупанти. 10 січня під час артилерійського обстрілу Денис отримав важкі уламкові поранення. На жаль, врятувати його не вдалось. Лише через місяць побратими змогли забрати тіло брата з поля бою. Він дуже любив життя, мав багато планів і мрій. Але найбільше любив свою донечку й віддав життя за те, аби вона жила в мирній країні”.
Рідні зареєстрували петицію з проханням присвоїти молодшому сержанту Денисові Пясецькому звання “Герой України”, посмертно.