Щирий, красивий, розумний та завжди усміхнений — таким згадують рідні та друзі лейтенанта Івана Кондрашова з Костянтинівки. Лише два роки тому він закінчив Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка та приєднався до лав ЗСУ. З початком великої війни офіцер надавав психологічну допомогу солдатам на різних ділянках фронту і мріяв про якнайшвидше звільнення рідної Донеччини. Воїн загинув улітку минулого року у Дружківці внаслідок ракетного удару. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
“Іван дуже мріяв вступити на факультет журналістики, проте його не зарахували: не вистачило балів з іноземної мови, — розповідає мама воїна Ольга Кондрашова. — Син подав апеляцію. Така наполегливість та цілеспрямованість вразила адміністрацію навчального закладу, і вступникові запропонували бюджетну форму навчання у Військовому інституті КНУ імені Тараса Шевченка. Іван був щасливий, що стане психологом, казав, що так зможе допомагати іншим. Синові подобався Київ, він планував там залишитись жити, мав кохану дівчину. Востаннє я бачила сина ще в червні 2021 року, бо була на заробітках у Польщі. У грудні він отримав диплом магістра, і його відправили на службу до 14-ї бригади імені князя Романа Великого у місто Володимир”.
З початком повномасштабної війни Іван Кондрашов вирушив із побратимами на передову, служив офіцером-психологом артилерійського дивізіону окремої механізованої бригади.
“Ми спілкувались у соцмережах, коли в сина була вільна хвилина. Йому дуже боліло те, як нещадно окупанти руйнують рідну Костянтинівку та прилеглі міста. А ще дивувався, чому місцеві, які так натерпілись від росіян, далі підтримують їхню пропаганду, — каже співрозмовниця. — Ба більше, навіть Іванова рідна бабуся досі чекає Путіна, тому ми з сином з нею не спілкувались. У червні 2022 року Іван служив у Дружківці. Щиро кажучи, я була спокійна, тому що це досить тихе місце, не лінія фронту. 20 червня Іванові виповнилося 22. Вранці я ще встигла його привітати. Просила берегти себе. А в обід мені зателефонували командири сина й повідомили, що він загинув. Прилетіла ворожа ракета. Іван перебував неподалік епіцентру влучання, тому шансів вижити не мав. Тіло сильно обгоріло. Упізнали сина завдяки ДНК-експертизі”.
Поховали Івана Кондрашова у рідній Костянтинівці, попереду похоронної процесії побратими несли коровай та гільце, адже офіцер був неодружений.
“Щодня дивлюсь на синову світлину і плачу. Які гарні в нього могли б бути діти, а в них — свої діти, і продовжився б рід. Але не судилося...” — каже мама Героя.
