Американське подружжя не могло мати власних дітей. І звернулось за послугами до сурогатної матері в Україну. Переселенка з Донбасу завагітніла двійнею. Пологи були не такими, як очікувалось, — хлопчик, якого вона народила на 25-му тижні, помер, а дівчинка — вижила, втім американським батькам стала непотрібною...
“Бріджит (таке ім’я дали дівчинці батьки зі США) народилась вагою 870 грамів, — розповідає медсестра обласної дитячої клінічної лікарні Запоріжжя, яка опікується дівчинкою з тримісячного віку. — Бріззі (так ніжно називають її медики) перебувала в реанімації для новонароджених на апараті штучної вентиляції легень. Ніяких рефлексів, окрім дихання, не було”.
У пологовому спершу не знали, що жінка, яка в них народжувала, — сурогатна матір. Згодом породілля все розповіла. До Запоріжжя у пологовий прилетіли зі США біологічні батьки дитини, консультувалися з медиками. “Після консультацій вони відмовилися забирати Бріззі з лікарні. Сказали відімкнути її від апарата штучного дихання, “щоб спочила з миром”, — розповідає Наталія Сиворакша, начальниця служби у справах дітей Запорізької міськради. — Але згідно зі законом, в Україні припинити забезпечення життєдіяльності дитини відімкненням від апаратів неможливо навіть із дозволу батьків. Тож лікарі продовжили боротися за життя Бріззі”.
Через три місяці дівчинку перевели до відділення лікарні для новонароджених. “Сурогатна мати ще декілька тижнів пробула з дитиною, а потім теж покинула її”, — каже медсестра Марина.
У чотири місяці дівчинка майже не рухалась і важила приблизно три кілограми. У реанімації для новонароджених фахівці казали, що вона не буде бачити, чути, не зможе самостійно їсти і пересуватися. Та, попри такі невтішні прогнози, сталося диво.
“Якогось дня дитина відреагувала на звук — коли зачинилися двері до палати. Ми зрозуміли — дівчинка чує! Бріджит реагувала і на все, що ми їй показували, а отже, вона не була незрячою. Ми раділи! — пригадує медсестра. — Через пів року після народження Бріззі стала самостійно їсти та набирати вагу”.
Через пів року після народження Бріззі стала самостійно їсти та набирати вагу.
До трьох років дитина перебувала в лікарні. Потім її перевели на виховання до дитячого будинку. Нині дівчинці — чотири роки та п’ять місяців. З нею працюють логопеди, рефлектологи й реабілітологи. Медсестра Марина, яка піклувалась про дівчинку в лікарні, стала волонтеркою дитбудинку, аби й далі бачитись із дівчинкою.
Лікарі дають позитивні прогнози щодо подальшого розвитку Бріджит. “Якщо дівчинка буде далі займатися із реабілітологами, то вона може навчитися ходити, — каже медсестра. — Зараз Бріззі відстає в інтелектуальному розвитку від своїх однолітків, говорить короткими фразами, але якщо продовжить лікування, то нічим не відрізнятиметься від своїх однолітків у розумових здібностях.
А ще Бріджит — надзвичайно допитлива дівчинка. Має чудовий музичний слух. Вона моментально запам’ятовує мелодію, гарно співає і танцює, вчить віршики. Дивлюся на неї і думаю: ця дитина буде артисткою!”
Щоб одужати, Бріджит потрібні процедури, які роблять в одній з клінік Трускавця. Нещодавня реабілітація разом з доїздом, проживанням та харчуванням обійшлася в 40 тисяч гривень. “Ці процедури дитині потрібно проходити раз у 3 — 4 місяці. Коштами нам допомагають благодійники й просто небайдужі люди”, — каже волонтерка.
У дитячому будинку Бріджит може проживати до семи років. “А потім вона проходитиме медико-педагогічну комісію, щоб визначити, у якому спеціалізованому закладі зможе далі навчатися, — розповідає Наталія Сиворакша. — Бріджит не набула громадянства Америки, а тому автоматично набуває статус громадянки України за місцем проживання. До п’яти років дитину можуть всиновлювати лише громадяни України”.
Усі, хто знайомий із маленькою Бріджит, переконані: вона заслуговує на щастя і на те, аби мати люблячих батьків.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як батьки, які мають двох синів та доньку, взяли на виховання ще сімох дітей
