Сім’я Кісілів жила у Лимані Донецької області. Російські ракети забрали життя 53-річної бабусі Олени, 55-річного дідуся Анатолія, 34-річної мами Вікторії та чотирьох дітей — 14-річної Каті, 9-річного Сашка, 2-річної Оленки та однорічної Людмили. Родина ховалася від обстрілів у погребі... Єдиний, хто вижив, — батько дітей, Євген, його в момент попадання ракети не було вдома. Проте... Уже незабаром чоловік підірвався на ворожій міні.
“Це невимовний біль для нашої родини, — каже родичка загиблих Христина Скобельська. — Моя мама Інна та загибла тітка Олена були рідними сестрами. Народились вони у Харківській області, рано залишились без мами, з дитинства багато працювали. Після школи тітка Олена отримала спеціальність медсестри. Одружилась з Анатолієм, який працював токарем...”
Подружжя оселилось у селі Добровілля Харківської області. Вони тримали худобу, город. Жінка трудилась медсестрою у місцевій амбулаторії. Невдовзі у них народився син Євген — той, що нещодавно підірвався на російській міні.
У 2005 році родина Кісілів переїхала в місто Лиман на Донеччині. Олена Кісіль почала працювати медсестрою у центральній районній лікарні.
“Робота тітці Олені подобалась, її цінували колеги — за добре серце та професіоналізм, — веде далі Христина. — У Лимані родина придбала дім, займалась господарством”.
Євген закінчив у Лимані залізничне училище та влаштувався на роботу на комбікормовий завод. Також із батьком вирощував кукурудзу на продаж, будував літні будиночки та душі на замовлення. “У Жені та дядька Толі були золоті руки!” — каже Христина.
● Євген Кісіль. Фото з родинного архіву
Із першою дружиною у Євгена не склалось сімейне життя, у пари залишилась спільна донечка. “Він обожнював Діанку й навіть на її честь зробив собі татуювання”, — говорить Христина.
Декілька років тому Євген Кісіль познайомився з майбутньою другою дружиною — Вікторією Полівановою. У неї було двоє дітей — син Сашко
● Олександр Поліванов. Фото з родинного архіву
та донька Катерина.
● Катерина Поліванова. Фото з родинного архіву
Пара купила дім.
“Брат ставився до діток коханої, як до рідних, адже завжди мріяв про багатодітну родину, — каже Христина. — Два роки тому в них народилась спільна донечка Оленка, потім ще одна — Людмила. Молодша тільки почала вимовляти свої перші слова — “мама”, “тато”... Бабуся з дідусем не могли натішитись онучками!”
● Вікторія Поліванова з дітьми — Оленою та Людмилою. Фото з родинного архіву
Повномасштабне вторгнення родина зустріла у Лимані. “Спочатку вони вирішили залишитись у місті, — каже родичка. — Коли ж зрозуміли, що треба втікати, вже такої можливості не було”.
...Того страшного дня Євген пішов до сусідів зарядити телефон, бо в них був генератор. У той момент на подвір’я його сім’ї впали дві ворожі ракети...
“Наступного дня Женя розбирав завали, — говорить Христина. — Знайшов спершу тіло мами, потім дружини, чотирьох діток, останнім знайшов тата... Брат хотів поховати рідних на цвинтарі, за кожне місце окупанти просили по 5000 гривень. Коштів вистачило, аби поставити хрести лише дітям. Своїм донечкам на могили Женя поклав ляльки...”.
Невдовзі після цього Євген Кісіль із кумом та його пасинком збирали дрова, аби продати й заробити. На початку вересня у лісі вони підірвались на ворожій міні. Женя та хлопчик загинули, про долю третього чоловіка досі невідомо...
