Життя підполковника 39-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ обірвалося у перший день повномасштабної війни росії проти України. Едуард Вагоровський загинув на Житомирщині, де прожив із сім’єю понад 30 років.
“Едуард, як і я, родом з міста Рубіжного, що на Луганщині. Ми народилися в одному пологовому будинку з різницею тиждень, — розповідає 56-річна Ірина Вагоровська, вдова льотчика. — А познайомилися у школі. Я була новенькою в його 9-му класі. Пригадую, між нами одразу виникла симпатія. Ми подружилися, стали зустрічатися і відтоді завжди були разом...”
Після школи він вступив у Ставропольське вище військово-авіаційне училище льотчиків і штурманів.
“Із дитинства Едуард мріяв стати військовим, — каже Ірина. — Неподалік їхнього дому була військова частина. І вона цілковито захопила його увагу! Якось навіть випросив у тата формений кашкет — батько взяв його в якогось пожежника на заводі. У ньому Едуард ходив ледь не всюди!”
Після училища Едуард та Ірина одружились. Їм обом було майже по 22 роки. Рік прожили в Оренбурзькій області, де Едуард проходив службу в навчальному полку. Після цього його відправили в селище Озерне, що в Житомирській області.
У вільний час Едуард займався спортом — любив плавати у басейні, грати у футбол та теніс. У 38 років звільнився в запас, маючи звання підполковника. Та коли в 2014 році розпочалась російська збройна агресія проти України, повернувся на службу.
“Чоловік знав, що льотчиків у нас мало. Тож розумів — такі офіцери потрібні у війську... Справжній патріот України, він завжди був готовий до останку захищати Батьківщину, — каже Ірина. — Якби нас ще у школі запитали, хто з класу стане Героєм України, ми вказали б на нього. Як же ж боляче, що він став ним посмертно...”
56-річний льотчик загинув, виводячи українську військову авіацію з-під ракетного удару. Він, пожертвувавши своїм життям, дав можливість іншим піднятися в повітря.
“От він такий був — добрий, щирий, відданий. Завжди хотів усім допомагати, — каже Ірина. — А ще він був такий харизматичний, такий яскравий, як комета! Я просто не знаю, як далі житиму без нього... Дуже важко...” — додає Ірина Вагоровська.
... Льотчика поховали в рідному Озерному. Окрім дружини, у нього залишилися 33-річна донька та дві онуки, яким 3 і 8 років.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як батьки дітей з інвалідністю рятували їх в умовах війни
