Він — 33-річний міжнародний аудитор із Києва, вона — 31-річна архітекторка та викладачка зі Львова. Разом Ігор Плащовий та Інна Гуменник уже більше як шість років.
“Сукню та костюм ми обирали онлайн, стилісти показували, як виглядає річ, і давали нам поради, — розповідає Інна Гуменнюк. — Після цього ми відправили свої параметри. Згодом кур’єр привіз нам наше вбрання. Зачіску і макіяж робила самотужки — для цього знадобилося декілька відеоуроків”.
“Маски нам шила дизайнерка з Івано-Франківська, а весільний букет за побажаннями Інни розробляла флористка з Києва. Обручки купували також онлайн”, — додає Ігор Плащовий. За дві години до онлайн-весілля молодята розписалися у РАЦСІ. “У цьому допомогла компанія, яка займається організацією шлюбів за добу. Церемонія була з ведучим, музикою та першим весільним танцем”, — ділиться Інна.
“Про що найбільше хвилювалися?” — запитую молодят.
“Найбільші побоювання виникали через підключення до відеоконференції наших батьків та Інниної бабусі, якій 90 років”, — усміхається наречений.
“Для мене це було дуже важливо, адже моя бабуся не ходить і на традиційному весіллі вже не побувала б. Хотілося, аби всі родичі, які не дуже вправні з гаджетами, змогли підключитися і розділити з нами свято. На щастя, всім все вдалося і всі запрошені були на зв’язку”, — каже наречена.
Весільна онлайн-програма тривала 2,5 години. А потім було ще 2 години вільного спілкування, упродовж якого молодята продовжували приймати вітання і ділилися враженнями.
“На нашому святі були гості зі Львова, Києва, Івано-Франківська, Хмельницького, Запоріжжя, Одеси, Вінниці, Норвегії, Італії, США та Великобританії. При цьому ми дотрималися всіх весільних традицій! Навіть букет нареченої кидали. Хто його впіймав — визначила програма випадкового вибору”, — гордо каже Інна.
“Зі святковим частуванням усе також було продумано. Гостям зі Львова доправили страви гарячими. В інші міста відправили майже готові такі страви у вакуумному упакуванні. Наш шеф-кухар зробив відеоінструкцію, як доготувати цю страву за його рецептом. І це була ще одна з атракцій нашого весілля. Крім того, всі гості отримали коробку з шампанським і весільними атрибутами, які потім використовували під час розважальної програми”, — додає Ігор.
“Онлайн-весілля стало для нас символічним, бо, фактично, і стосунки наші розвивалися онлайн. 3,5 року ми зустрічалися на відстані — Ігор жив у Києві, я у Львові. Тільки 2,5 року тому коханий переїхав до мене, — каже Інна. — Після карантину традиційне весілля не святкуватимемо — повторити ті емоції, які були на онлайн-весіллі, ми не зможемо. Всі друзі та знайомі просто в захопленні! Думаю, тепер таких весіль побільшає. Це — чудовий формат, до того ж не відомо, доки триватиме така ситуація у світі”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, як українські художники малюють ікони на матеріалі із зони бойових дій
