Жителі Басаличівки та Ярмолинців, що на Вінниччині, від початку повномасштабного вторгнення піклуються про воїнів — варять, смажать, печуть для них.
“Ще в часи АТО/ООС наша громада всіляко допомагала захисникам, зокрема продуктами та маскувальними сітками. А після 24 лютого 2022-го стали ще активніше це робити, бо запитів значно побільшало. До того ж пішли боронити країну наші рідні та близькі. Тобто про війну тепер ми знаємо не з розповідей, — каже Олена Шуляк, староста сіл Ярмолинці та Басаличівка. — На постійній основі до волонтерської діяльності долучається кілька десятків осіб. Приміром, чоловіки виготовляють для фронту буржуйки, а жінки плетуть сітки та готують смаколики. Найстаршим волонтеркам — понад 80 років, вони ліплять вареники. Наймолодшому нашому “кулінару” — Юрчикові — п’ять. Він допомагає прабабусі, бабусі й мамі готувати випічку та пакувати все. Його тато, до речі, воює на передовій. А ось Валентина Цвігун із Ярмолинців, яку ми називаємо просто “наша Семенівна”, пече, консервує, робить тушкованки й паштети. Тільки за минулий рік вона відправила на фронт 1330 кілограмів печива і понад 50 кілограмів смачної намазанки зі сала. Передає пані Валентина на фронт і салати, консервацію. Захисники особливо хвалять її капусту по-корейськи. Тим часом жінка має й власне господарство, родину, працює землевпорядницею у старостинському окрузі.
А от Наталія Радчук з Басаличівки разом із односельчанками готує для воїнів бабку з котлетою, голубці в автоклаві, каші з м’ясом, гречаники, олів’є, вінегрет, запікає сало, кури, робить квашенину. Та особливо полюбили захисники їхній домашній хліб з печі. Багато хто каже, що він пахне рідним домом. Загалом за чотири останні роки ми вже передали на фронт понад 15 тонн різноманітної випічки”.
За словами співрозмовниці, для приготування страв селяни використовують власні продукти, також допомагають небайдужі. “Наприклад, родина Гуменюків із Гайсина безплатно дає нам туші свиней для переробки, а місцеве підприємство — курятину, — зауважує Олена Шуляк. — Кожного тижня, а то й двічі на тиждень, передаємо захисникам допомогу через гайсинських чи вінницьких волонтерів. Обов’язково пишемо бійцям щось приємне, аби настрій їм піднести, — як-от “дякуємо за захист”, “віримо у вас” тощо. Військові нерідко надсилають нам подяки. Це дає силу рухатися далі. Мусимо працювати, щоб вистояти і перемогти”.
