Ба більше, проводить безплатні майстер-класи, щоб популяризувати свою улюблену справу.
“До пенсії ми з дружиною працювали на різних підприємствах Ладижина, — розповідає 77-літній Володимир Гримайло. — А соломоплетінням я захопився років 30 тому. Пам’ятаю, на риболовлі завжди брав до рук стебла осоки і намагався щось з них плести. Але нічого не виходило. Житня й пшенична соломинки теж ламались, чорніли. Випробував, що найкращим матеріалом для цього є овес. У нього стебла дуже міцні, легкі, еластичні, завдяки чому капелюх виходить довговічний і акуратний. А ще овес має приємний світлий відтінок, гарну структуру, не потребує лакування. Сировину вирощую біля власного будинку”.
За словами майстра, найкраще заготовляти овес на капелюхи, коли стебло ще не перезріле й гнучке. Зрізати його варто вручну. Солому слід сушити на горищі чи під дашком, так, щоб туди не потрапляло сонячне проміння, бо вона може пересушитися. Коли стебла висохли, забираю колоски. Перед роботою матеріал замочую у воді, щоб був еластичний. На один бриль іде близько 20 метрів солом’яної стрічки.
“Плести капелюха починаю з днища. На виготовлення одного бриля витрачаю до тижня, залежно від темпу роботи. Це ремесло вимагає великої терплячості, — зауважує пенсіонер. — Бо спершу все треба виміряти, добре розрахувати, сплести, а тоді — зшити. Були дні, що не вставав з крісла, бо мав доробити замовлення”. Співрозмовник зауважує: вже виготовив понад сотню капелюхів. Більшість подарував рідним, близьким, односельцям.
“Пан Володимир — скромний, але дуже талановитий майстер, тому стараємося його популяризувати. Тим паче що на Вінниччині залишились одиниці таких умільців. Запрошуємо на зустрічі, де він ділиться своїми знаннями, — каже Світлана Гуменюк, керівниця любительського об’єднання “Сонце в людях” Центру культури та дозвілля “Прометей” у Ладижині. — До слова, одна з відвідувачок так захопилася талантом нашого земляка, що тепер її онук-школяр буде їздити у Лукашівку на його майстер-класи. Умілець каже, що колись капелюхи з соломи були значно популярнішими. Нині попит зменшився, та й переважно на полицях наших магазинів — китайські брилі. Але хіба їх можна порівняти з нашими?! Один зі своїх капелюхів пан Володимир і мені подарував. То в нього такий колір, наче він сонцем налитий. І зовсім не чорніє”.
