56-річний чоловік каже, що ці тварини — вроджені реабілітологи, й планує, що до нього в Глибівку приїздитимуть воїни на відновлення.
У червні цього року пан Іван з братом Василем пішли до лісу по гриби. “Ми назбирали достатньо грибів і хотіли повертатися додому, — згадує Іван Деренько. — Раптом Василь показав у бік кущів. Я подумав, що брат знайшов великого гриба. Але то було новонароджене дитинча косулі. А здалеку чувся гавкіт здичавілих собак. Їх, на жаль, у наших лісах не бракує”. Пси вочевидь погналися за косулею-мамою, а вона, щоб відвести небезпеку від малятка, побігла вглиб лісу.
Аби собаки не роздерли маля, чоловіки п’ять годин чатували неподалік дитинчати. Близько не підходили, щоб не сполохати його маму, коли та повернеться. На жаль, косуля не повернулася. Ймовірно, її вже й не було в живих. Брати вирішили забрати тваринку додому, бо в лісі сама вона би не вижила. Маленька косуля три дні мешкала в хаті Івана Деренька. Декілька разів на добу він годував малечу коров’ячим молоком, як немовля. На підлогу їй постелив м’яке сіно. Згодом тварину випустив у вольєр площею 120 метрів, який зробив у лісі, за декілька метрів від власної господи.
Серед своїх численних підписників у мережі пан Іван (а він ще й відомий блогер) оголосив конкурс на ім’я для знайди. Перемогло “Цьомка”, бо косуля дуже ніжна й любить... цілувати свого рятівника. За влучне прізвисько переможець отримав у подарунок від пана Деренька металевий мангал. Зараз Цьомочка — зірка соцмереж. А до пана Івана почали телефонувати люди, які теж свого часу знайшли малих косуль у лісі, та надалі утримувати тварин їм стало важко. “Так у нас з’явилися ще чотири косулі: три дівчинки й один хлопчик”, — продовжує пан Іван.
Із Закарпаття у Глибівку передали косулю Мавку. Вона була дуже слабка й виснажена. Пан Іван лікував тваринку та випоював молоком. До речі, Мавка дотепер єдина серед п’ятьох тварин, ще ласує теплим молочком. З прикарпатської Маняви привезли косулю Барбару, із селища Лисець — козлика Бембі, а з Вінниччини — Бебі. “Вона відрізняється від карпатських косуль, — пояснює пан Деренько. — У неї довша шия. Ззовні людині, яка того не знає, здається, що всі косулі однакові. Але це не так”.
Майже щодня панові Івану телефонують з усієї України. Просять забрати косуль. Чоловік не поспішає, бо до кожної підопічної тварини ставиться з великою відповідальністю і любов’ю. “Вони їдять зерно вівса, ячменю, кукурудзи, кошу для них щодня свіжу траву (поки ще мороз не вдарив), нарізаю моркву, буряки, кабачки, приношу соляні лизунці”, — розповідає чоловік. За його словами, особливі ласощі для косуль — ожинові листочки. А п’ють вони підігріту воду з криниці — п’ять літрів щодня. На зиму пан Іван заготовив для косуль сіно. Нині тварини 60 сантиметрів заввишки, важать 15 — 17 кілограмів.
Прикарпатцю не раз пропонували чималенькі суми за його косуль. Особливо хочуть придбати зірку соцмереж Цьомочку. Та Іван Деренько нікого продавати не збирається. Мріє, аби його вихованці стали “реабілітологами”. До чоловіка щодня звертаються батьки дітей, вчителі, родини військових та й самі хлопці та дівчата, які нас захищають, і просяться у гості до косуль. “Перебування біля косуль дуже добре впливає на дітей та дорослих, особливо на воїнів. Вони аж світлішають на обличчі, коли тварини до них підходять, беруть з їхніх рук ласощі. Так само добрий вплив мають косулі й на діток з інвалідністю”, — переконаний Іван Деренько.
