П’ятнадцять років тому він поїхав працювати кінним каскадером до Італії. Сьогодні Дмитро Русанов — на керівній посаді парку розваг муніципалітету Лацизе, що на півночі країни. Однак живе в Україні. А торік біля рідного Конотопа на Сумщині заснував оленячу ферму. Нині тут утримують уже 300 тварин.
Ферма пана Дмитра — у селі Козацькому. До неї він підвозить власним позашляховиком. На задньому сидінні автівки лежать помічники чоловіка — бінокль, фотоапарат, дрон, який запускають, щоб простежити, що відбувається на 80 гектарах ферми.
“Взагалі-то, я називаю це не фермою, а ранчо. Бо ж тут — величезна територія, де тварини вільно гуляють”, — розповідає за кермом чоловік.
Ми під’їжджаємо до загородженої території ранчо, якому, видається, нема кінця й краю. По полю розкидані молоді дерева диких груш та чагарі. Десь за ними ховаються олені.
“Ми знайшли для ранчо вологе місце, де трава довше зелена. А трава — це корм для оленів. Вона їх робить здоровими і гарними, — каже чоловік. — До речі, корова їсть траву 15 видів, а олені — понад 30! Також у їхньому раціоні — листя та кора дерев, грушки, яблука”.
Територія ферми поділена на перегороджені 10 секцій. Тут є велике приміщення, де тваринам роблять щеплення, беруть кров на аналізи. В одній із секцій знаходимо двох оленів. Вони ліниво лежать і не реагують на заклики пана Дмитра.
“Пацани! Пацани! — гукає господар до них. І пояснює: — Це самці-виробники. Мірко — з Австрії, Спартак — з Нової Зеландії”.
Пан Дмитро показує кудись вдалечінь і перераховує інших тварин за кличками. Я щиро дивуюсь, як фермеру вдається розрізняти тварин — вони ж однаковісінькі. “У мене добре натреноване око”, — усміхається пан Дмитро.
15 ТИСЯЧ ЄВРО ЗА ОЛЕНЯ
Тварин фермер купує за кордоном — ввозить їх до України у спеціальних фурах на 100 голів. Найдорожчих самиць купував по 3500 євро за особину. А от деякі самці коштують і 15 тисяч євро. Загалом пан Дмитро каже, що вклав у свій оленячий проект 400 тисяч євро. Однак поки що на тваринах не заробляє. “Оленів, за моїм планом, у мене мали б купувати, щоб випускати у ліси, — каже фермер. — Але нині це неможливо, бо в Україні погано охороняють диких тварин — зокрема, від браконьєрів. Але я щиро сподіваюся — приймуть закони, які каратимуть їх роками в’язниці, і тоді ліси стануть безпечними для оленів”.
Найдорожчих самиць купував по 3500 євро за особину. А от деякі самці коштують і 15 тисяч євро.
Чоловік каже, що головна його мета — популяризувати оленярство. “Адже в Україні воно недооцінене. У Литві, скажімо, діє 300 оленячих ферм, у Німеччині — 5 тисяч. В Україні ж мені відомо про три”, — ділиться пан Дмитро.
“15 РОКІВ ТОМУ МЕНІ ВИПАЛА КРУТА МОЖЛИВІСТЬ!”
Історія успіху пана Дмитра дуже цікава.
“Я народився у сусідньому селі — Бочечки. Мати — медсестра, батько — пожежник, — розповідає він. — Я ж вирішив стати каскадером, закінчив відповідний курс Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв у Києві.
На останньому році навчання потрапив у групу каскадерів, яких відправляли на роботу до Італії. П’ятнадцять років тому це була дуже крута можливість!”
Пан Дмитро влаштувався на роботу у великий парк розваг на березі озера в місті Лацизе. Коли ж виникла фінансова криза, італійські власники фірми запропонували йому стати топменеджером. Він впорався із керівництвом компанії й тепер навіть допомагає влаштуватись на роботу українцям — у чоловіка працює 50 земляків.
Питаю, чому не залишився жити в Італії.
“Я дотримуюся принципу: де народився, там і згодився, — пояснює фермер. — І щиро вірю, що в Україні є майбутнє!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також цікаві факти про весільну вишиванку
