Десять років тому Микола Бармак побачив в інтернеті світлини робіт американського майстра Гаррі Лемастера. Це була неймовірна філігранна різьба на страусячих яйцях.
“Вирішив спробувати, — розповідає 59-річний доктор історичних наук, професор Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. — Це був своєрідний виклик самому собі. Бо не знав, чи в мене щось узагалі вийде”. За його словами, починав з того, що вчився видувати вміст яйця та підготовлювати шкаралупу, а далі робив кілька дірочок та ліній. І це було непросто. Зіпсував не один десяток “матеріалу”. Про початки своєї творчості згадує з усмішкою.
Понад рік професор шліфував навички, шукав інструменти та способи різьблення, пробував межу міцності кожного яйця, бо всі вони, звісно ж, різні. Тепер майстер різьбить на страусячих, гусячих, качачих, курячих і навіть на перепелячих яйцях, які зазвичай купує в магазинах і на ринках. Страусячі йому дарують. Насамперед робить в яйці дві маленькі дірочки — зверху та знизу, далі — видуває білок і жовток, які використовує у домашній випічці. Шкаралупу ретельно промиває зсередини та кілька годин просушує.
Різьбить за допомогою бурів, які зазвичай використовують ювеліри й стоматологи. Кріпить їх на маленьких електродрилях. Ідеї візерунків з’являються під час роботи. Зазвичай це символи, зокрема давньоукраїнські: кола, безконечники, різні лінії. “Для мене символічний сам процес різьблення. Я ніколи не повторююся”, — запевняє співрозмовник.
Фото з архіву Миколи Бармака
Над однією роботою майстер працює від кількох годин до кількох місяців. Усе залежить від виду яйця та складності різьби. Також пан Микола може в один день різьбити на кількох яйцях. Уже готовий виріб лаком не покриває. Каже: “Яйце має своє світло, і його не треба затіняти”.
У доробку тернополянина вже понад 100 робіт. Різьбить на дачі, де має облаштовану кімнату для творчості. Раніше працював у квартирі (на кухні чи балконі), але через пилюку, яка утворюється у процесі різьблення, довелося “перебазуватися”.
Про зіпсовані роботи пан Микола розмірковує по-філософськи: “Я працюю-працюю, треба зробити останній штрих. Мить — і натрапляю на внутрішню тріщину: яйце розлітається на друзки. Так і в житті: людина щось робить, чогось хоче, прагне, старається, дбає, а згодом р-а-а-аз — і все летить шкереберть. Особливо це актуально у наш час, коли багато людей через війну втрачають усе, що нажили за довгі роки”.
Тернопільський майстер не лише різьбить, але й малює на яєчній шкаралупі. Цього теж навчився самотужки. На одній з робіт зобразив українського воїна, на інших — Тараса Шевченка в однострої, Христа й Богородицю... А ще професор експериментує, поєднуючи різьбу й аплікацію з живих квітів. Свої роботи планує представити на виставках, де оголошуватимуть збори на ЗСУ. А деякі вже передав на благодійний аукціон.
