Під час збирання грибів Іванко з Тернопільщини упав. Лікарі виявили перелом лівої плечової кістки й наклали гіпс. Невдовзі ситуація повторилась. Зрештою, хлопчик не лише перестав їздити на велосипеді й грати у футбол, він боявся навіть піднімати легкі предмети, адже щоразу в тій самій ділянці руки ставався перелом. Медики радили збагатити раціон молочними продуктами, вживати препарати з кальцієм, запевняли, що хлопчик це “переросте”. Але після восьмого перелому мати дитини забила на сполох.
— За даними рентген-знімків виявилось, що плечова кістка 10-річного хлопчика була значно стоншеною. До таких змін можуть призводити різні доброякісні чи навіть злоякісні новоутвори. Але нашого пацієнта не турбували нічні болі, що свідчило про доброякісний процес, — розповідає Олександр Корольков, доктор медичних наук, професор, керівник клініки нейроортопедії, травматології та реабілітації Центру дитячої медицини (лікарня “Охматдит”). — Зважаючи на клінічну картину, ми запідозрили, що причиною стала аневризмальна кіста плечової кістки (згодом гістологія це підтвердила). Йдеться про патологічне розширення судин у кістках, переважно — в трубчастих (плечової, стегнової, велико- чи малогомілкової), яке призводить до зниження їх щільності та міцності, а згодом — до переломів. Ця патологія починає проявлятись зазвичай під час росту дитини в три-чотирирічному віці, та здебільшого — з семи до 14 років. В Іванка проблема була задавнена. Тож для збереження кістки й відновлення функцій кінцівки необхідно було радикально видалити кісту.
— Розкажіть, будь ласка, докладніше про операцію.
— На першому етапі ми провели внутрішньокісткову резекцію — відкрили кістку й ретельно вичистили її від великого новоутвору (довжиною до 12 сантиметрів). Відтак у тій ділянці утворилась порожнина. Ба більше. Кістка стала надзвичайно тонкою — наче папір, і там уже відбувся черговий перелом.
Тож на другому етапі операції необхідно було заповнити порожнину — замістити зруйновану частину кістки. Для цього ми використали комбінацію: трансплантат, виготовлений з людських кісток (їх отримують заздалегідь у пацієнтів під час різних втручань, як-от, під час ендопротезування кульшових суглобів, тоді обробляють та подрібнюють) і так зване ортопедичне скло (штучно синтезований матеріал, який виробляють лише в США, Великій Британії, Фінляндії й Туреччині). Перевага такого методу в тому, що на цій ділянці поступово проростатимуть власні клітини, які будуватимуть міцну здорову кістку. На цей процес потрібно від шести місяців до півтора року.
Одночасно провели й третій етап (внутрішнє шинування) — завдяки встановленню титанових еластичних стержнів зафіксували фрагменти кістки. Після того дитина використовувала косиночну пов’язку для утримання руки. Через тиждень після операції маленький пацієнт повернувся додому й активно відновлюється. А через рік видалимо стержні.
— То проблему подолано назавжди?
— Сподіваємось. Однак треба мати на увазі, що з часом у невеликого відсотка таких пацієнтів стається рецидив — кіста з’являється знову. І хоч вдруге пухлина вже не набуває великого розміру, її необхідно видаляти.
