Будь-яка війна — це період горя, смутку й втрат. Хтось втрачає своє житло, хтось — рідних, хтось — і те, і те... Як у час такої біди дати собі раду з емоціями? Як пережити біль? Про це ми запитали у психологині.
— Нинішня війна забрала вже тисячі життів, принісши горе не в одну сім’ю. Що б ви порадили тим, хто втратив рідних чи близьких?
— Хочу розповісти вам про п’ять етапів переживання горя: заперечення, злість, торг, депресія, прийняття, — каже військова психологиня Марія Гейко-Прищепа. — На етапі заперечення людина не може до кінця збагнути те, що сталося. Вона не вірить, що це реальні події. Про мертвого говорить, як про живу людину, в теперішньому часі. Зазвичай цей етап триває до трьох днів. І тут головне — не затриматись на цьому етапі на довше, не впасти у психотичну стадію, з якої важко вийти...
— Що для цього варто робити?
— Слід акуратно поправляти людину, яка переживає горе, та говорити про особу, яка відійшла, в минулому часі. Так, це дуже боляче, але важливо для психіки. Крім того, треба дати зрозуміти цій людині, що вона залишилась не сама й має підтримку. Не зайвим буде запропонувати їй прийняти заспокійливе.
Трохи відволікає від горя і організація похорону. Власне, перша стадія завершується прощанням із покійним...
— Тоді настає другий етап, так? Розкажіть про нього більше.
— Так. Настає етап злості, гніву. Людина не розуміє, чому так сталося. У голові постійно лунають питання — чому саме я, за що це мені? Важливо не тримати емоції у собі, а плакати, якщо хочеться, кричати, обговорити переживання з кимось з близьких...
Третя стадія — торг. Людина намагається домовитися зі світом і реальністю, щоб змінити невідворотність втрати. Цю стадію називають також пошуком компромісу. Вона готова спокутувати вину, аби тільки людина, яку вона втратила, повернулася.
Четвертий етап — це коли людина у відчаї закривається від усіх, втрачає інтерес до життя. У цей час вона особливо вразлива, у спілкуванні з нею слід бути максимально обережним.
Остання ж стадія процесу переживання горя — прийняття.
Людина розуміє, що смерть — невідворотний процес, і вчиться із цим жити. Я завжди кажу пацієнтам: більше немає тіла, зате є душа, є ваші почуття, і це найважливіше. Подякуйте тій людині, якої вже нема, за прожиті роки, за те, що вона зробила.
— А як бути із втратою квартири чи будинку?
— У таких ситуаціях слід пам’ятати про те, що житло — це матеріальне, наживне благо. Найголовніше ж — це те, що людина залишилась жива. Порадьте потерпілим намалювати картину в уяві — яким він чи вона уявляє своє життя через рік, п’ять, десять.
Пам’ятайте, на війні головне завдання — вижити та залишитись при здоровому глузді. А далі — впораємось!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також репортаж із притулку, де мешкають діти з гарячих точок
