Недавно 38-річна жителька Луцька відчула слабкий біль у попереку й звернулася до лікарів. Обстеження показало, що ситуація критична.
— У 2002 році пацієнтці видалили апендикс, — розповідає Ігор Кобза, професор, судинний хірург, завідувач кафедри хірургії №2 ЛНМУ імені Данила Галицького. — Під час післяопераційного періоду у дівчини стала набрякати ліва нога — розвинувся флеботромбоз стегнової підколінної вени. Така патологія судин нижніх кінцівок нерідко розвивається саме після операцій, коли пацієнти тривалий час перебувають у ліжку. Лікарі вирішили не призначати антикоагулянтну терапію (препарати, які гальмують згортання крові), бо це могло б їй нашкодити. Натомість встановили кава-фільтр у нижній порожнистій вені, яка є найбільшою у венозній системі організму людини. Міститься вона у ділянці черевної порожнини вище пупка, туди прямує кров з нижніх кінцівок, нирок та печінки, а далі — на очищення, зокрема, і в легені.
Кава-фільтр розробили у 1969 році, щоб убезпечити пацієнтів від потрапляння тромбів, що сформувались у судинах ніг, у серце та легені. Йшлося саме про ті випадки, коли пацієнтам протипоказана антикоагулянтна терапія. Кава-фільтр вводять через катетер, у нижній порожнистій вені він розкривається наче парасолька, зачіпляючись гачками за її стінки, і починає ловити тромби.
Так от. Вважалось, що завдяки застосуванню кава-фільтрів можна рятувати життя багатьох пацієнтів, які зазнали значних травм, після чого в їхніх нижніх кінцівках утворились тромби. Конструкцію вдосконалювали, зрештою вона набула широкого використання у всьому світі.
Проте згодом науковці провели масштабні дослідження, за результатами яких виявилось, що застосування кава-фільтрів, навпаки, призводить до збільшення кількості випадків повторного тромбозу. Адже вони можуть ушкоджувати нижню порожнисту вену, внаслідок чого відбувається її тромбування. Згодом це може спричинити відплив крові від нирок і призвести до розвитку ниркової недостатності. Дослідження проводили й фірми-виробники, які виявили, що за рікдва кава-фільтри розламуються на частинки, які можуть потрапити з плином крові до серця чи легень. Отож у 2008 році їх рекомендували встановлювати для профілактики не на постійній основі, а лише на короткий час при тромбозах.
У розвинених країнах світу медикам вдавалося лише в 30% випадків видалити кава-фільтри, які були встановлені протягом 12 місяців. У 70% випадків спроби були невдалими, бо конструкція вже вросла у вену.
За понад 20 років ми прооперували шістьох пацієнтів з кава-фільтрами. Але в попередніх п’яти випадках вони були старшого віку (від 55 до 70 років), а кава-фільтри в їхньому організмі перебували від одного до чотирьох років.
— То в чому особливість згаданого випадку?
— В організмі лучанки кава-фільтр був двадцять років! Обстеживши пацієнтку, ми виявили, що конструкція розламалась на кілька частин, а її вусики перфорували (пробили) не лише нижню порожнисту вену, але й у трьох місцях — аорту (судина артеріальної системи). А що обидві розташовані біля хребта, то вусики кава-фільтра подразнювали нервові закінчення, тому в пацієнтки з’явився біль у попереку.
Та найгірше, що йшлося про небезпеку для життя, адже внаслідок ушкодження вени й аорти, будь-якої миті могла розвинутись масивна внутрішня кровотеча. Ми прийняли рішення про негайне оперативне втручання. Тривала операція близько чотирьох годин. На щастя, все минуло щасливо.
