9 березня — особлива дата — день народження генія, чия поезія досі надихає мільйони українців до боротьби. Але чи все ми знаємо про Тараса Шевченка?
— Чи справді Тарас народився бідняком?
— Це радянська влада створила йому образ бідного, нещасного й кріпацького хлопчика, — каже Катерина Барановська, старша наукова співробітниця екскурсійного відділу Національного музею Тараса Шевченка. — Але мама Тараса, Катерина Бойко, була вільною селянкою, яка одружилася з кріпаком. Її батьки мали поле, леваду, віз, пару волів і пасіку. А батько Тараса чумакував та стельмахував (лагодив людям вози), тож теж непогано заробляв. Так, Тарас народився у кріпацькій, але точно не в бідній сім’ї. Офіційно в родині було шестеро дітей, Тарас був третьою дитиною.
— Чи вирізнявся він з-поміж братів і сестер?
— Він не був охочим до сільськогосподарської роботи, натомість був мрійливим, малював. У підлітковому віці по-дорослому почав носити довше волосся і навіть сам пошив шапку — “конфедератку”. Батько розгледів у ньому непросту людину. І, помираючи, сказав: “З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо”. Саме тому з усіх дітей лише Тараса віддали на навчання до дяківської школи. До речі, в ті часи Шевченко заробив свої перші гроші — він читав на похоронах псалтир над покійниками. За це йому давали п’ятака.
— Кобзар був віруючим чи атеїстом?
— Атеїстом його називали в радянські часи, але Шевченко був глибоко віруючою людиною. У своїх поезіях Шевченко згадує Бога 1300 разів! Наприклад, у листі до брата Микити, коли Тарас уже став вільним, він писав: “Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога...”
— Чи стежив Шевченко за модою?
— Ще й як! Під час навчання в Академії мистецтв у Петербурзі, як писав його друг Іван Сошенко, в Тараса “вселився світський біс”. Він часто відвідував різноманітні вечори, на які гарно одягався, “навіть з претензією на елегантність”. Сошенко згадує, що в Тараса навіть була єнотова шуба! А ще він любив додавати до свого образу якусь родзинку. Наприклад, коли був боярином на весіллі в Пантелеймона Куліша, поверх фрака одягнув червоний вовняний шарф.
В останній період життя Тарас носив кожух і високу баранячу шапку. Наприкінці 50-х років XIX століття українська діаспора в Петербурзі започаткувала моду на народний одяг. Тож для Тараса це була як данина тодішній моді, так і демонстрація себе як українця.
— А спиртне вживав?
— Близькі друзі в спогадах зазначали, що він міг багато випити, але при цьому його не бачили “п’яним до неподобства”. Шевченко полюбляв лафіт — французьке червоне вино, лікери, лимонівку, херес, англійський портер. Любив чай з ромом. У певних компаніях міг випити й горілку чи пиво. Але алкоголіком точно не був. Він був гурманом як у напоях, так і в їжі. До речі, його улюблені страви — борщ із сушеними карасями, вареники й пельмені, останніх одного разу він з’їв на спір одразу сто штук. А ще Шевченко любив каву й сигари.
— Як Тарас Григорович проводив дозвілля?
— Він любив театри, бали-маскаради. Якось прийшов на маскарад у чорній півмасці з капуцином (маленька мавпочка). Також Шевченко грав у шахи, шашки, більярд, карти. Влітку любив попливти з товаришами на острів і там малювати. А ще він гарно співав. У нього був “баритон з високими теноровими нотами” оксамитового тембру. Улюбленою піснею Шевченка була “Ой зійди, зоре вечірняя”.
— А скільки в його житті було жінок?
— Багато, але сімейного щастя Шевченко так і не пізнав. Першим коханням була подруга його дитинства Оксана Коваленко, власне про неї йдеться у вірші “Мені 13 минало”. А опинившись з паном у Вільно, 16-річний Тарас познайомився з польською швачкою Дунею Гусиковською. Він був щиро закоханий і навіть опанував заради коханої польську мову. Але бути разом їм не судилося: вона була вільна, а він — кріпак.
На балу в Україні у селі Мойсівка Шевченко познайомився з Ганною Закревською. Вона була заміжньою і мала вже двох дітей. Поет був таємно в неї закоханий, про це знали лише його найближчі друзі. Під час заслання Шевченко присвятив їй свої поезії, які закодував “Г. З”. Ганна була для поета музою пера і пензля.
Після заслання Шевченко освідчився у коханні 15-річній актрисі Катерині Піуновій, незважаючи на 28 років різниці між ними. Але її батьки були проти такого союзу. А після повернення з України до Петербурга в домі своїх хороших друзів Тарас познайомився з Ликерою Полусмак — простою селянською дівчиною. Він освідчився, Ликера дала згоду. Шевченко обдаровував її подарунками, виконав її портрет, присвячував їй поезії. Він навіть винайняв для неї помешкання і вчителя з гарних манер. Але Ликера віддала перевагу вчителю і зрадила Шевченка.
— Геній прожив тільки 47 років...
— Так. У нього був цироз печінки, недуга серця, а в останній час розвинулася “водянка”, від якої він і помер. До того ж у 1840 році Шевченко захворів на черевний тиф, а в 1845 році — на висипний тиф, власне після цього й з’явився “Заповіт”. На останньому автопортреті у січні 1861 року він написав вірш “Чи не покинуть нам, небого”. Ніби відчував, що йому залишилося недовго. Кобзар помер у Росії, але завжди мріяв про власний дім в Україні. У селі Пекарі біля Канева Тарас навіть знайшов ділянку, намалював план будинку з багатьма кімнатами, але побудувати дім так і не встиг.
