“Люди завжди погані, доки їх не примусить до добра необхідність. Хорошими справами можна накликати на себе ненависть так само, як і лихими. Людині, котра прагне за всіх обставин бути доброчесною, залишається тільки гинути серед безлічі тих, хто недоброчесний”.
Це слова видатного політичного діяча ХVI століття Нікколо Макіавеллі з його трактату “Державець”, який і зробив його знаменитим. Відтоді минуло понад пів тисячоліття, а головні постулати цієї праці, яку вважають посібником для правителів усіх часів і народів, й досі не втратили своєї актуальності.
Нікколо Макіавеллі народився 3 травня 1469 року в сім’ї адвоката Бернардо Макіавеллі, у родовому палаці на вулиці віа Романа у Флоренції. Його родина була дуже давньою і дала флорентійській політиці багатьох відомих діячів. Однак на час народження Нікколо його рід збіднів і став нечисленним. Макіавеллі зазначав, що його дитинство пройшло в бідності та поневіряннях. Батько хлопця любив читати й зібрав велику бібліотеку. Він прищепив синові любов до книжок і зумів дати йому гарну освіту.
Політична діяльність Нікколо почалася у 1498 році, коли Флоренція позбулася влади впливового клану Медічі. Макіавеллі був призначений секретарем в другу канцелярію Флоренції й очолював її майже 14 років. На цій посаді він виконував дипломатичні доручення при дворах короля Людовіка XII у Франції, короля Фердинанда II в Неаполі і при Папському дворі в Римі. Йому довелося скласти сотні тисяч дипломатичних листів, донесень, військових наказів та урядових розпоряджень, проектів державних законів. Макіавеллі був відповідальним за дипломатичні місії, ведення переговорів з іноземними державами та внутрішніми угрупованнями, займався проведенням виборів.
Та потроху його кар’єра стала занепадати. В 1512 році до влади у Флоренції знову повернулися члени сім’ї Медічі. Нікколо Макіавеллі усунули від влади та вигнали з міста. Деякий час він ще намагався через посередників спробувати реабілітувати себе в очах тогочасного правителя Флоренції Джуліано Медічі та його старшого брата Джованні, який був обраний Папою Римським Левом Х. Молодшому з братів клану Медічі він навіть присвятив свою знамениту працю “Державець”, але безуспішно. Останні роки життя Нікколо провів у маленькому маєтку неподалік від Флоренції, де продовжував писати й досліджувати політичну теорію. Нікколо Макіавеллі помер 21 червня 1527 року.
Світову славу Макіавеллі принесла не його політична діяльність, а його трактат “Державець”. У цій книзі він аналізує природу та методи політичної влади, розглядаючи приклади успішних та неуспішних правителів, щоб продемонструвати рецепти ефективної влади. Однією з найвідоміших цитат з цієї книжки є: “Мета виправдує засоби”. Цими словами Макіавеллі переконував, що в політиці дозволяється використовувати будь-які засоби для досягнення цілей. “Державець” здобув велику популярність у наступні століття європейської та світової історії та став класичною роботою з політичної теорії.
Макіавеллі вважав, що політики повинні діяти в реальному світі, використовуючи будь-які засоби, необхідні для досягнення своїх цілей. Особливо, зважаючи на той факт, що люди часто бувають егоїстичними, жадібними та жорстокими. Для того, щоб приборкати ці риси людей, і необхідне існування держави. Відстоюючи пріоритет світської влади, гостро критикував духовенство, а дворянство закликав знищити зовсім. Його ідеал державного устрою — сильна, жорстко централізована республіка, де владарюють представники народу, молодої буржуазії та виборний глава держави, який, враховуючи негативні якості людини, повинен бути “лисом, щоб бачити гадів, і левом, щоб нищити вовків”.
Праці Макіавеллі часто критикували за їхню аморальність і за заяви, що його прагматизм виправдовує будь-які засоби для досягнення мети. Дехто припускав, що Макіавеллі не вважав нормою жорстокість чи нечесність, він просто описував реальну політику того часу й давав поради, як досягти успіху в ній.
Іван ГАВРИШ
