Девід Альфонсо Мірамонтес — так звуть цього цікавого хлопця, що приїхав в Україну як волонтер американського Корпусу Миру. Він — американець мексиканського походження. У нашій країні прагне набути незвичного досвіду. Сьогодні Девід живе в Самборі, що на Львівщині, і працює в міській раді. Створює громадські проекти, організовує тренінги для молоді. А у вільний час подорожує Україною.
Хлопець розповів “Експресу” свою історію.
УКРАЇНА? ЦІКАВО!
“Про вашу країну я дізнався на одній з конференцій ООН ще 2014 року, тоді якраз відбулась анексія Криму, і обговорення цієї теми було дуже актуальним. Я став читати про Україну, дізнався багато цікавого для себе. І мені так сподобався цей регіон, що я звернувся до Корпусу Миру й вирушив сюди як волонтер.
Спершу мене відправили до Житомира, там жив в однієї української сім’ї. Одразу ж помітив цікаву особливість українців: в Америці гостям лише раз пропонують їсти, після відмови більше не припрошують скуштувати якусь страву. А в Україні с навпаки: тебе, хочеш чи ні, нагодують: “Девіде, та бери! Та хоча б шматочок, не соромся!”
ПРО ВИВЧЕННЯ МОВИ
Щодня я відводив чотири години на вивчення української мови з інструкторами. Зізнаюся, було дуже важко. Та я наполегливо рухався до своєї мети. Якось отримав завдання від викладача — піти до магазину і купити продуктів. Я підготувався, написав на папері фрази, які потрібно сказати. І ось заговорив до продавця ламаною українською: ”Доброхо дня, перепрошьою, можна мені цукру?” А продавець: “Шо вам дати? Сахара?” Я нічого не зрозумів, бо ми вчили трохи іншу українську. Так я дізнався про суржик і збагнув, що солов’їна — це ще складніше, ніж мені здавалося.
Розповім ще одну історію. У кафе неподалік місця, де я вивчав українську, працювала дуже вродлива офіціантка. Я захотів з нею познайомитись. Та англійською вона взагалі не володіла. Тож, щоб поговорити з нею, я став ще інтенсивніше вивчати українську.
Зрештою, опанував певні фрази, слова, підійшов і заговорив. Щиро кажучи, не зовсім розумів, що вона мені відповідала, але мовний бар’єр, у принципі, було подолано. Українська мова — досить складна. Та наполегливість і регулярне навчання дають результати.
“Я — ІЗ ЗАКАРПАТТЯ”
Раніше, коли мене питали, звідки я приїхав, починав пояснювати, що я — волонтер Корпусу Миру, прибув з Каліфорнії, щоб набути досвіду... Але в людей тоді виникало так багато запитань! Розмова затягувалася надовго.
Тому вирішив усе спростити: тепер просто кажу, що я — із Закарпаття (сміється).
УКРАЇНСЬКІ СТУДЕНТИ — ЕКОНОМНІ
У міськраді Самбора я працюю над різними проектами. Якось проводив тренінг для студентів — ми обговорювали бізнес-ідеї. Помітив цікаву особливість: українські студенти стараються на всьому зекономити, а американські хочуть робити все дуже дорогим.
ВИСНОВОК
Дуже люблю українців, бо вони сильні духом та можуть подолати всі труднощі на своєму шляху”.
Радимо прочитати також про швейцарський досвід проведення референдумів
