20-річний військовий Андрій Собковський з міста Бар, що на Вінниччині, дивом вижив під час російського ракетного удару. Тоді загинуло 17 воїнів. Андрій отримав важкі травми, внаслідок чого йому ампутували ноги...
“На момент початку повномасштабного вторгнення я вже майже рік ніс строкову службу в Одеській області. До зони бойових дій нас не відправляли, ми охороняли військову частину, — розповідає Андрій Собковський. — Увечері 7 квітня всі лягли спати. О третій ночі я мав заступати в наряд. Прокинувся від раптового вибуху — я опинився під завалами та не міг рухатись. На мої ноги впала бетонна плита. Загорілась буржуйка. Приміщення оповив дим, було важко дихати...”
Андрій каже, що чув, як від болю стогнуть побратими, вони просили пити. Військовий пригадує: зміг дотягнутися до яблук, які йому передали рідні. Роздав хлопцям, щоб смоктали сік, поки не приїдуть рятувальники...
Андрія витягли з-під завалів лише через 11 годин. Оскільки ноги тривалий час були перетиснуті, врятувати їх медики не змогли. Вони провели високу ампутацію.
Під час лікування у шпиталі в Одесі боєць познайомився з керівником благодійного фонду.
“Наприкінці травня до мене зателефонувала сестра Андрія і розповіла, що він втратив ноги під час ракетного удару, — каже В’ячеслав Запорожець. — Розказала, що хлопець не хоче жити, втратив будь-який сенс...
Я перевіз його у столицю, де змогли надати якісніше лікування, ніж було до того. Під час нашої розмови боєць поділився своїми переживаннями: мовляв, як людині, котра у 20 років залишилась без ніг, налагодити особисте життя та працевлаштуватися? Я відповідав: “Якщо ти вижив, отже, потрібен цій країні”.
Через місяць боєць отримав перший навчальний протез — і відмовився від інвалідного візка.
“А нещодавно з’явилася ідея, як ще допомогти хлопцеві й посилити його віру у своє майбутнє, — розповідає В’ячеслав Запорожець. — Декілька тижнів тому я вирішив зібрати кошти на купівлю вживаної машини з ручним керуванням для Андрія. Знайшов таку за кордоном. Вона повнопривідна, має автоматичну коробку передач. Подібний автомобіль дозволяє управляти педалями гальма і газу рукою: достатньо просто потягнути ручку на себе чи від себе для прискорення або гальмування.
Про цей збір коштів дізнався молодий програміст (він вирішив залишитися анонімом) із Києва. Хлопець живе неподалік військового шпиталю і щодня бачить поранених. Тож розуміє, наскільки важке їхнє життя. Він дав 10 тисяч доларів на авто і ще 5000 — на постійні протези, яких потребує боєць. Така допомога — його “дякую” тим воїнам, які боронять наше небо”.
За словами Андрія, на новій машині він уже декілька разів виїжджав у місто. Враження — неймовірні. “Я дуже щасливий, адже знову почуваюсь повноцінною людиною, — каже хлопець. — Мрію жити у Вінниці та їздити до батьків у Бар. Я щиро дякую всім, хто мені допомагає! Українці — неймовірні люди!”
Через важке поранення бійцю довелося відмовитись від своєї професії провідника. Утім він знайшов іншу роботу — і сьогодні дистанційно працює у кол-центрі “Укрзалізниці”.
