Власник будинку Сергій Парамонов став виправдовуватися, мовляв, прихистив хлопця, який дезертирував з армії рф, бо пожалів, щоб його не покарали за це росіяни.
52-річний Сергій Парамонов — корінний харків’янин. До війни мешкав в обласному центрі, а коли місто почали бомбити, перебрався у невеличке село Шестакове, що за 30 кілометрів від Харкова. Одинокий чоловік хоча й спілкувався з селянами, але про себе майже нічого не розповідав. Та й люди особливо не цікавилися — їх більше хвилювала власна безпека під час ворожих обстрілів, ніж новий сусід. Коли біля Шестакового почалися бої, у будинку Сергія Парамонова раптом поселився 19-річний парубок. Чоловік пояснював сусідам, що то його син. Насправді ж це був солдат російської армії Олексій Недайвода.
“З’ясувалося, народився він в Україні й мешкав у Кривому Розі. А згодом переїхав в анексований Крим і прийняв російське громадянство, — розповідає Владислав Карпов, речник обласної прокуратури. — Як стверджує затриманий, він служив в армії рф і був відправлений для участі в так званій спецоперації. Переконує, що в бойових діях брати участь не хотів. Тож коли росіяни колоною з п’яти танків заїхали на територію України, він утік з танка й подався до найближчого села Шестакове, де попросив притулку в місцевого жителя. А після завершення війни планував повернутися до своєї родини в Україні”.
Сергій Парамонов переконував правоохоронців, буцімто пожалів молодого солдата через те, що той відмовився воювати проти України. “Я переховував його від росіян і чекав, коли прийде СБУ, щоб здати в руки українських силовиків, — розповів на допиті. — Годував та вдягав Олексія. Видавав за свого сина, бо якби російські військові дізналися, хто він насправді, то мене розстріляли б і спалили б усе село. Після звільнення Шестакового від росіян 7 травня не видав солдата бійцям ЗСУ, бо боявся, що нас обох вивезуть у лісосмугу й розстріляють”.
А затриманий російський окупант дав інакші свідчення. Олексій Недайвода розповів, що “дядько Сергій” навіть не натякав йому про те, щоб здатися українським військовим. У свого покровителя збирався жити, поки закінчиться війна, а тоді перебратися у Кривий Ріг.
Наразі правоохоронці з’ясовують, чому Сергій Парамонов відразу після звільнення села не видав окупанта. Проти нього розпочали провадження за статтею 111-2 Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за пособництво державі-агресору, і з’ясовують, які ще дії він вчиняв на користь росії. Такий злочин карається позбавленням волі від 10 до 12 років. Стільки ж “світить” і російському окупанту, який посягнув на територіальну цілісність України. А якщо доведуть його причетність до вбивства наших співвітчизників, то може потрапити за грати на довічно.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що змінив (або не змінив) Собор УПЦ МП про "незалежність" від москви
