За даними Пенсійного фонду України, у нашій державі налічується 116 тисяч довгожителів. Йдеться про тих, хто перетнув позначку 90 років. Більш як 1560 особам виповнилося 100 та більше років. Дев’ять осіб (7 жінок і 2 чоловіків) досягли віку 107 років. А одній українці пішов уже 109-й рік!
Нещодавно міжнародна команда науковців на чолі з Беном Шенхаром, відомим біологом, дослідником старіння, переглянула роль генетики в довголітті. Нове дослідження підтвердило, що цей фактор впливає на тривалість життя людини істотніше, аніж вважалося дотепер. Раніше оцінювали, що довголіття лише на 10 — 25% залежить від генетики, а решту — від способу життя, середовища та інших чинників. Тепер же вчені дійшли висновку, що генетичний фактор на 55% визначає тривалість життя людини.
— У довгожителів часто виявляють “захисні” варіанти генів, пов’язані з ліпідним обміном, контролем запалення та репарацією (“ремонтом”) ДНК, — розповідає Олександр Коляда, кандидат біологічних наук, дослідник старіння. — Та, враховуючи найвідоміші дослідження, очевидним є те, що лише “хороша” ДНК не гарантує тривалості життя до 100 та більше років. І окремо здоровий спосіб життя не забезпечить цього. Тобто довголіття має підтримуватися геномом. Але й інші фактори відіграють свою роль. Збільшують тривалість життя, зокрема, здорове харчування, регулярна фізична активність, низький рівень хронічного стресу, адекватний сон. А зменшують — зловживання алкоголем, куріння.
— Щоб довше жити, треба менше їсти (на 25% менше від того, що хочеться з’їсти). І це погана новина. Бо не всім подобається така рекомендація. Багато людей швидше обере інший варіант — добре і смачно їсти та жити не так довго, — додає Віктор Досенко, генетик, патофізіолог, професор Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України. — Вчені 20 років проводили дослідження на мавпах і з’ясували, що ті тварини, яким недокладали їжу, прожили довше, ніж ті, які їли, скільки хотіли. У мавп з обмеженням харчування було менше ознак старіння та нижчий ступінь дегенерації центральної нервової системи.
Варто споживати достатньо клітковини, бо від цього залежить стан мікробіому кишківника. Це ще один дуже важливий фактор, що впливає на тривалість життя. З року у рік цей мікробіом порушується. У кишківнику збільшується кількість патогенних мікроорганізмів, які стимулюють вироблення протизапальних цитокінів (молекул, що обмежують розвиток запалення). Якщо вони виділяються через захворювання, то допомагають нам одужати. Але у процесі старіння цитокіни виробляються навіть без наявності збудників захворювання. Тому організм перебуває у стані хронічного низькорівневого запалення. Те саме спостерігаємо у людей з надмірною вагою тіла, з ожирінням. Розвивається так званий інфламейджинг (від англ. inflammation — “запалення” і aging — “старіння”). Як буде функціонувати організм у цьому стані? Витрачатиме багато ресурсів і продукуватиме дуже багато вільних радикалів. Нині, до речі, вдаються до різноманітних стратегій впливу на мікробіом кишківника.
Для довголіття важлива фізична активність. Та що старша людина, то менше їй хочеться рухатися. Треба змушувати себе робити додаткові кроки чи додаткові відтискання, підтягування тощо. Якщо немає належної фізичної активності, то спостерігається дегенерація суглобів, коли кожний крок супроводжується неприємними відчуттями, дискомфортом, болем. І через це ще більше не хочеться рухатись. Отаке замкнене коло.
Що ж до найефективнішого доказового способу подовження життя, то це — скринінг хвороб, виявлення і своєчасне лікування. До прикладу, серцево-судинні хвороби дуже скорочують тривалість життя. Тому слід здавати кров на аналіз, робити ЕКГ, вимірювати тиск. Якщо є порушення ліпідного обміну чи підвищення артеріального тиску, треба звертатися до лікаря, який призначить лікування (є відповідні доказові стратегії). У разі закупорення коронарних артерій проводять оперативні втручання, які відновлюють кровотік. Онкологічні патології, через які теж помирає багато людей, вимагають скринінгу для раннього виявлення і своєчасного лікування, зокрема хіміотерапії. Використання всіх згаданих засобів профілактики та лікування вже дало змогу значно подовжити життя сучасної людини.
— А що таке блакитні зони і чи є такі в Україні?
● В. Досенко:
— Йдеться про регіони, в яких набагато вища частка довгожителів, ніж в інших місцевостях. В Україні таких зон немає. Та й у всьому світі їх лише кілька. Зокрема, острів Окінава (Японія), провінція Ольястра (Сардинія, Італія), місто Лома-Лінда (Каліфорнія, США), острів Ікарія (Греція) та півострів Нікоя (Коста-Рика). У цих блакитних зонах активно вивчали і генетику людей, і особливості способу життя. Але поки що якихось особливостей щодо генетики не виявили.
