“Майже 22% українців — це люди віком 65 років і старші”, — зазначив Денис Улютін, міністр соціальної політики, сім’ї та єдності. Це навіть більше, ніж кожен п’ятий. Прогнози свідчать, що до середини ХХІ століття вже у всьому світі буде подібна ситуація — кількість людей віком понад 60 років становитиме до 20% загальної чисельності населення. Але Україна вже перетнула цю позначку.
— Якщо у минулому столітті спостерігалося прискорене зростання чисельності людей, то у поточному — тенденцією, яка визначає демографічне обличчя світу, стало старіння населення, — розповідає Ірина Курило, докторка економічних наук, професорка, завідувачка відділу Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України. — І це характерно для всього світу, для всіх регіонів.
Демографи розрізняють два типи старіння населення — старіння “зверху” і старіння “знизу”. У першому випадку йдеться про продовження тривалості життя, зниження смертності у старших вікових групах. Але частка літніх людей може зростати також через зниження народжуваності, коли зменшується кількість дітей і осіб працездатного віку. Ось це і є старіння “знизу”. У більш розвинених країнах переважає саме старіння “зверху” завдяки подовженню тривалості життя людей. В Україні ж сталої тенденції щодо цього немає. Переважним фактором старіння населення є саме зниження народжуваності. Хоч у нас частка людей літнього віку не найбільша у світі. Найвищий показник старіння населення — у Японії (близько 30%. — Авт.). У наступне десятиліття зростатиме частка літніх людей і в тих регіонах, де дотепер вона не була дуже високою, зокрема у Центральній Азії. Тобто процес старіння населення охоплює вже і ті країни, де традиційно народжувалося багато дітей. А в країнах Європи, у США, Канаді згаданий процес відбувається уже тривалий час.
— Найбільша проблема в тому, що нині в нас не відбувається зміна поколінь. Те, яке виходить на пенсію, не заміщується молодими людьми, — додає Світлана Аксьонова, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України. — Наприклад, згідно з даними Держстату, на 1 січня 2022 року чисельність тих, хто виходив на пенсію, перевищувала чисельність тих, хто народився.
Зауважу, що ще п’ять років тому в Україні показники були на рівні середньоєвропейських. Тобто люди віком 65 років і старші становили майже 18% населення (віком 60+ — майже 25%). На той час у багатьох європейських країнах люди віком 60 років і старші становили 27 — 28% загальної кількості населення. Мова, зокрема, про Італію, Португалію, Болгарію.
— Тобто і Україні треба до такого сценарію готуватися?
● І. Курило:
— Гадаю, що так. Через війну виїхало багато українців працездатного віку, дітей, але не літніх людей. Приміром, у Німеччині, за даними Євростату, частка мігрантів з України віком 65 років і старших становить 7%, у Чехії — 4%. Тобто літні люди зазвичай залишаються вдома, а виїжджають молодші.
— Зрозуміло, що через війну старіння населення у нас пришвидшилося. Адже на фронті гинуть переважно молоді й ті, яким нема ще 60, — зауважує Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України. — Під час війни знижується і рівень народжуваності. І таки виїхало багато людей працездатного віку з дітьми. За різними оцінками, йдеться приблизно про 5 мільйонів.
Темпи старіння населення можуть сповільнитися лише якщо рівень народжуваності зросте і повертатимуться українці, які виїхали. Та до закінчення війни на це марно сподіватися. І відкладання народження дітей у таких умовах — природна реакція.
— Якщо показники старіння населення високі, то що це означає для країни? Які проблеми постають?
● О. Гладун:
— Збільшується навантаження на різні соціальні інституції. Літні люди частіше звертаються до лікарів, бо більше хворіють. Доводиться пристосовувати житлову і транспортну інфраструктуру до потреб осіб віком 60+. Також слід чекати збільшення навантаження на Пенсійний фонд і на тих, хто працює. Після повномасштабного вторгнення дефіцит бюджету ПФУ був критичним і покривався дотаціями з держбюджету. В іншому разі довелося б збільшувати пенсійні внески.
У багатьох країнах через зростання частки літніх людей у загальній чисельності населення поступово збільшували пенсійний вік. Зрештою це не оминуло й Україну. Такі реалії. Зростає тривалість життя, тож доводиться довше працювати. Звичайно, у літніх людей вже не те здоров’я і продуктивність праці нижча, ніж у молодих. Але це можна регулювати. Скажімо, залучати осіб віком понад 60 років до окремих робіт, до праці не на повний робочий день.
● С. Аксьонова:
— Це виклик навіть для високорозвинутих країн, де зараз дбають про активне довголіття. Адже люди пенсійного віку, які зберегли фізичне здоров'я, продовжать працювати і робити внесок в економічний розвиток, а не залежатимуть повністю від держави.
В Україні потрібно налагоджувати систему охорони здоров'я й переконувати людей вести здоровий спосіб життя, щоб бути активними незалежно від віку. Також важливо змінювати суспільні стереотипи стосовно літніх людей. Багато роботодавців не хочуть працевлаштовувати тих, кому 60 та більше років. І навіть, коли приходять 50-річні, то їх сприймають як відпрацьований матеріал. Хоча це може бути кваліфікований спеціаліст з значним досвід роботи і належними професійними якостями. Перш за все треба оцінювати професіоналізм людини, а не її вік.
● І. Курило:
— Не варто сприймати збільшення частки літніх людей у структурі населення виключно як проблему. Збільшення тривалості життя — це цивілізаційне досягнення. Та потрібна адаптація до сучасних демографічних тенденцій. Й одним із напрямів розвитку сучасного суспільства, який враховує демографічні зміни, є "срібна економіка" (включає всі види економічної активності, пов'язані із потребами літні людей).
